Ніготь в ліжку

Одного ранку Анастасія знаходить накладний ніготь в їхньому з чоловіком ліжку. Червоний пластик із блискітками нагадує про найкращу подругу й дівчина переконана — це саме її ніготь, проте Дар’я ніколи не навідувала Анастасію відколи вона переїхала до чоловіка. Тож єдина теорія, підозра і тривожна думка, яка прокрадалась до мозку панянки — Дар’я вже бувала тут раніше і Анастасію зрадили дві найближчі людини.

І якщо подруга не виходила на зв’язок вже декілька днів, то спів Дмитра за готуванням сніданку було добре чути звідусіль.

На тверезу голову Анастасія не зможе з цим впоратись, а Дмитро все одно буде вигадувати одну за іншою версії, як цей ніготь міг там опинитись, тож немає куди спішити.

Проте спустившись до підвалу по пляшку улюбленого вина дівчина розуміє, що так добре пахло в руках її чоловіка на кухні, яку вона тихенько оминула на шляху до дверей у льох.

Прохолодна місцина завжди розділялась на винний погріб та місце для зберігання м’яса, коли в холодильнику не залишалось місця, хоча тут було не настільки холодно, щоб трупний запах не розповсюджувався кімнатою.

У відчайдушних спробах додзвонитися Анастасія не очікувала зустрітись із подругою настільки швидко.

Заціпеніння знесилило тіло панянки, міцні ноги не витримали тіло, переповнене емоціями здивування, нерозуміння і дереалізації й вона впала, не в змозі заплющити очі чи перестати розглядати розпанахане тіло людини, яку вона знала і любила ледь не все своє буття.

Тихий сміх зневіри лунає в кімнаті і дівчина підповзає ближче, сідаючи поруч до найкращої подруги, як робила це, коли вони ще обідали разом.

Пальці торкаються голих ніг і раптово міцно стискають живіт, роздираючи наявну дірку в ньому.

Таке рідне, близьке і кохане тіло, досі м’яке та ніжне в руках Анастасії, коли вона хапає щось всередині, а витягнувши розуміє — це кишка, яка легко лопається і рветься від руху пальців та нігтів.

Кутики рота нервово тримаються догори, поки руки обмацують Дар’ю. Тут майже не залишилось крові й лишень трупна рідина вкриває шкіру і одяг Анастасії. В чистих місцях можна побачити фіолетовий відтінок, якого набувають руки від холоду близької людини, яка була такою палкою за життя.

Дівчина лягає поруч і кладе голову на плече, торкнувшись руки. Сплетені пальці і парні кільця, подаровані в юні дурні часи нагадують, як п’яний сміх та поцілунки розносились стінами, в яких святкували випускний.

Дівчину охоплює неймовірне почуття жару і вона намагається не розчавити руку, міцно стискаючи, коли нудота підступає до горла і виривається з неприємним звуком на найгарніше тіло, яке Анастасії доводилось бачити за життя.

Сльози починають стікати щоками і, востаннє роздивившись тіло любої, дівчина заплющує очі. Холод поєднується з горем втрати і тіло судорожно потрушується, коли дівчина нахиляється до найкращої подруги і цілує її губи, незважаючи на присмак блювотиння, сліз і відкушеної мертвої шкіри.

Ніс тикається в шию, коли тіло Дар’ї огортають кінцівками і притискають міцніше до себе, гарячково промовляючи, як Анастасії шкода, що все дійшло до цього.

Вже неважливо: як це сталось, як вона могла допустити таке у себе під носом та чому не може відпустити подругу, навіть коли та ніколи більше не поворухнеться, холодно лежачи поруч.

Все стає зовсім неважливим і неможливим до змін, коли скрип дверей і кроки сходами вниз роздаються ехом.