Дитячий майданчик. Чудова сонячна весняна погода. Все повітря заповнене солодкими пахощами бузку і вишні. Мирне вуркотіння голубів. Голосний і приємний сміх дітей. Тихі розмови дорослих, які спостерігають на відстані за дітьми. Аж раптом…
– Не можна кидатися камінням у голуба. – чутно спочатку один голос, потім приєднуються ще декілька.
– Це ж всього лиш маленька дитина. – ще не розібравшись в чому справа приєднуються інші жінки.
– Він ще іншим дітям пропонував кидатися камінням. Говорив, що це весело, що це така гра. – не здавалася одна жінка.
Маленький хлопчик, років чотирьох опинився в центрі уваги. На вигляд хлопчик саме янголятко. Білі яскраві кучері, блакитні оченятка, ніжний рожевий рум’янець на щічках. Всі оточуючи, застигли. Ну хіба може така золота дитина зробити щось погане? Ніхто не може сказати щось цій дитині. А тоді всі починають поглядом шукати маму хлопчика.
А ось і вона, йде до хлопчика. Вона майже не спілкується з оточуючими, завжди тримається осторонь. В її очах немає проблиска ані любові, ані жалості. Такі холодні скляні очі. Усіх промайнула думка, одразу видно, що мати одиначка. Мабуть, завжди на роботі, завжди заклопотана. Тим паче, всім відоме сім’я нещодавно переїхала. Містечко маленьке, тут майже немає секретів. Як не повезло цьому янголятку. Така холодна мати. Так і хотілося пригорнути до себе бідну дитинку. Мабуть, мати занадто жорстока або байдужа, тому і дитина на голубів каміння кидає.
– Ми йдемо додому. – каже мати і бере сина за руку.
У хлопчика зник вогник в очах, зникла посмішка, і рум’янець теж. Така сумна і порожня дитина. Разом, вони схожі на тіні, що зникнуть якщо на них не дивитися.
І все, ніяких тобі пояснень, ніяких вибачень. Чим далі віддалялися мати з сином, тим голосніше чутно розмови дорослих. Але парочка не звертала на них уваги. Тільки хлопчик-янголятко, одного разу обернувся і помахав рукою. Як тільки парочка зникла за кутом будинку, всі дорослі ще обурювалися, а трохи згодом, повернулися до своїх справ. Над дитячим майданчиком знову світило сонечко, бавились діти. Ніби нічого і не трапилось, приємний тихий весняний вечір.
– Чому ти кидався камінням? Я ж тобі казала бути чемним на вулиці та самим собою тільки вдома. Нам ще рано переїжджати, ми тільки приїхали. – вже вдома запитала мати. Знову в її голосі, як і погляді не було життя.
– Чому тобі можна бути собою усюди, а мені ні? – заперечив маленьке янголятко. Так гучно, що попадав посуд на кухні.
– Всі дорослі виглядають наче вже вилізли з пекла. Дітям це не притаманно. Я поставила питання. – жінка, мляво оглянула побитий посуд, але залишилась стояти на місці.
– Голуби сказали, що батьку не сподобалось наше останнє підношення.
– Ці слуги диявола не мають розуму, синку. – вже з легкою посмішкою продовжила мати. – В пеклі було так само, я думала будуть ворони, а там голуби зі своїми мерзенними голосами. Тільки і вміють, що брехати. Голуби птахи миру і любові – це найсмішніший жарт за всі часи.
– На мене перша звернула увагу жінка в синій куртці і рудим волоссям, коли я почав запрошувати в ігри, які подобається грати мені.
– Весь в татка, такий же янгол. – тільки зараз в погляді промайнула ніжність. – ми уб’ємо її першою. Треба п’ять жертв до твого дня народження. Перша, як завжди, повинна бути праведною. Якраз підходить, всі інші грішники. Спробуємо в цьому році ритуал по складніше. Незабаром Великдень. – це може посилити ритуал, треба купити свічі в церкві.
– Я хочу на цей раз, щось самому робити, не тільки спостерігати. Я вже дорослий. – перебив хлопчик.
– Домовилися.
– А татко, точно мене любить?
– Як можна не любити таке янголятко? Зараз пекло тільки розростається, йому треба буде такий помічник, як ти. Спочатку помру я, потім – ти. І тоді ми всі разом возз’єднаймось в пеклі. Але до цього часу, я тебе всьому навчу.
В маленькому містечку всі містяни були нажахані чередою п’яти жорстоких вбивств. Всі жертви не були нічим об’єднані. Тільки у всіх були виколоті очі і перерізані горлянки. Всі жертви були знайдені в публічних місцях, і навколо тіл багато церковних свічок. Перше тіло було знайдено на дитячому майданчику. У загиблої залишились чоловік і трирічна дитина. Інформація ніде не написана, але всі кажуть що на місцях злочину були знайдені дитячі відбитки пальців.