Різник

  Від потужного смороду гнилого м'яса сльозилися очі. Його дрібні шматки заповнювали будь-яку щілину - погано вимитий ніж, прорізи в старій дошці, стики між столом та стіною. Вони визирали навіть з під суміші крові й сукровиці, що новим шаром вкривала протрухшу підлогу.

    Довкруж валялось брудне залізяччя. В кутку столу ховалась купа з ножів різної довжини, маленької сокири та молотка. А трохи вище з металевих дверцят вистромилась ручка від пилки, така ж засмальцьована, як і все решта на цій нікчемній подобі кухні. Про наявність тут раковини повідомляв хіба що надоїдливий звук, що супроводжував краплі води, які з незакритого вентеля тікали в купу незрозуміло чого.

    Єдине, що могло по справжньому здивувати в цій Богом забутій кімнаті - відсутність комах. Як це йому вдавалося при такій купі бруду - для багатьох лишалось загадкою. Але не для всіх, адже втаємничені знали, що саме він полюбляє.

    Кривий шматок магніту над столом тримав невеликий клаптик паперу, єдиний сплеск чистоти в цьому хаосі. Нове замовлення, а це значить, що він ось-ось повернеться з "полювання". Хоч кімната наскрізь пропахла гниллю, м'ясо для замовлень завжди має бути свіже, інколи аж занадто.

    Розмірене хлюпання крапель почав пепебивати далекий шурхіт, що перегукувався з якимось ляпотінням. Потім озвався металевий скрегіт, коли ключ провернути в замку. За ним з гучним рипінням прочинились двері. Він вкотре відмітив для себе, що варто було б змастити петлі, але після чергової робочої зміни знову забуде.

    За собою втягнув до кімнати здоровенний мішок, в якому щось досі сіпалось. Кинув його до кутка з такою силою, що ніж гепнувся з краю стільниці та затанцював підлогою, а ноша нарешті стихла. Він неспішно зачинив за собою двері, зняв довге пальто та крислатого капелюха, витер з кінцівок зайвий слиз та надягнув старий шкіряний фартух, що давно вже мав віджити своє. Почав діставати необхідні інструменти, точити ножі та звільняти від мотлоху величезний стіл в центрі кімнати. Перевірив чи досить місця в холодильнику, чиї нутрощі аж блистіли - на диво, це було єдине чисте місце в усій кімнаті.

    Заплямований шкіряний мішок, що тримався купи завдяки грубим чорним швам, знову почав рухатись. Неспішно, ледь помітно, без жодного звуку, почав витягуватись, так само, як напинається живіт вагітної жінки, коли дитина рухається. Спершу з одного боку, потім з іншого, ніби піймана здобич перевіряла на міцність свою тимчасову в'язницю.

    Коли всі приготування завершились він знову обтер надокучливий слиз та розвернувся до мішка. Одна подоба руки міцно стисла верхів'я, тоді як інші дві заходились розрізати мотузку, що його стягувала. Одним рухом він перекинув відкритий мішок, звідки з гучним лязком на металеву стільницю випало тіло.

    Дівчина спершу примружилась від різкого переходу з темряви до сліпучого світла, але миттєво почала відповзати металевою поверхнею. От тільки далеко не вийшло. Дві слизькі руки схопили її зап'ястя, ще одна вхопила праву щиколотку і різко потягнули в сторони. Однією ногою відбиватись не вихолило.

    Коли очі звикли до світла їй нарешті вдалось сфокусувати погляд хоч на чомусь. В тінях провулку нічого не було видно, але тепер вона його чітко бачила. Обличчя нагадувало нового сусіда, от тільки деталі відрізнялись. Цього разу, замість хворобливого відтінку його шкіра була болотно-зеленою та вкритою темними пухирцями і слизом; карі очі стали золотавими з горизонтальними зіницями; замість двох рук з тулуба виросло аж чотири, а долоні більше нагадували лапи з перетинками між подобою пальців.

    Трьома кінцівками він втримував "замовлення" на столі, четвертою ж потягнув з сусідньої стільниці довгого ножа з поплямованим багрянцем лезом.

    - Нічого особистого, це пррросто бізнес, - протягнув він та заніс руку вгору.

    З боку мішка почулось легеньке дзижчання, що на мить відволікла його увагу. Останнє, що дівчина побачила перед тим, як старе лезо розірвало грудну клітину, це те, як його пащека розкрилась, довжелезний язик схопив муху в польоті та повернув назад до рота.

    Наступної миті майже нічого не порушувало тишу, яка знову запланувала в кімнаті. Не було ні надокучливого дзижчання, ні схлипів з під зав'язаного рота. Лише стуконіння крапель у мийці та монотонний рух леза в руках різника.