Зустріч

Повідомлення про зустріч однокласників - через 15 років після випуску, здійняло в душі Степана хвилю емоцій. Побачити старих друзів, а ще… Марічка Фокіна нещодавно розлучилась! Може, дитяче кохання повернеться? Треба показати себе у найкращому вигляді, а для цього - зважитися на рінопластику, про яку чоловік давно мріяв! Степан не був потворним, але зламаний декілька разів ніс його не прикрашав. 

 

Спогади перенесли хлопця в часи дитинства - незріле кохання; перша цигарка за гаражами та ковток чогось міцного перед танцями… Відчув Степан пахощі хвої міського сквера, де тусила молодь, особливо - наприкінці літа та восени. 

Але, він сам не зрозумів як, в голові відродилось також інше - чого вони так травили того хлопчину? Був трохи дивним, не давав відсічі? Дивакувато одягався? Як його звали - Арсеній? Артем… Степан дістав шкільний альбом, але це не допомогло - той, кого він не зміг згадати, не ходив на випускний. Нічого доброго його там не чекало - над ним би знову познущалися. Ну його, цього телепня! 

 

Степан намагався викинути однокласника з голови, але чомусь він уперто спливав у спогадах: ось його рюкзак закинули в жіночий туалет; хлопці розважаються “чорним коридором”, кидаючи однолітка від одного до іншого; а ось він намагався себе захистити і Степан запустив по хлопцю пустим металевим відром! Галасу тоді було! І чого верещати, якщо по факту телепень отримав не сильний удар по лобі, що залишив по собі маленький шрам. 

 

Не дивлячись на потік спогадів, Степан прийняв рішення, і за пару днів вже нервово смикав вхідну дверь сяючого двоповерхового будинку. Клініка “Нове життя” була не з дешевих, мала чудові відгуки, але Степана привабило те, що операції передувала консультація з анестезіологом.

“Я, розумієте, як би так сказати… Ну, мене лякає наркоз, типу паніка”, - Степан совався на кріслі туди-сбди, але лікар, який сам виглядав немов голлівудська зірка, вислухав його доброзичливо.

“Чудово вас розумію, але паніка зайва. Я нещодавно пройшов заглиблене вдосконалення знань у найкращій клініці Сеулу, можу показати вам сертифікат”, - лікар потягнувся кудись, але Степан рухом зупинив його. Щось таке було в анестезіологу, що викликало впевненість в хорошому результаті. 

 

Втім, ніч перед операцією Степан майже не спав, але всі інші рекомендації лікарів він виконав, пройшов навіть кардіолога, який запевним - з його серцем можна в космос злітати. І чому ж на душі щось не те? Якісь незрозумілі думки чи відчуття… Наче він чогось не второпав… Та грець з ними, звичайне хвилювання, він трохи поспить, а прокинеться вже з новеньким носом - і почнеться нове життя!

 

Ще раз паніка поглинула Степана вже на операційному столі, коли анестезіолог наказав рахувати зворотній відлік. “Десять”, “девять” - раптово він побачив на лобі у доктора… Ні, не може бути, співпадіння?! Від емоційної напруги Степан вдохнув глибше, ніж до цього, свідомість кудись поплила, але все його єство волало: “Стійте, відмінити! Я цього не…”, - і тиша, вічна. 

 

Зустріч однокласників відбулась точнісінько на сороковини Степана. “Такий молодий був, ще жити і жити”, - зітхнув Боря Козаченко. “Нічого не накопали проти того палача?”, - спитав Андрій Павлик. “Кажуть, все було в нормі, до того ж, він підписав угоду, що погоджується на будь-які наслідки… Навіть - смертельний випадок!”, - вголос заридала Марічка Фокіна. “Я всю прокуратуру підняв на ноги - все чисто, в межах статистичної похибки”, - прогуркотів Павло Рудь. “Бідна його мати - статистична, блін, похибка! Єдиний син!”, - вигукнула Марічка. “Ну годі, хлопці та дівчата, давайте ще за його душу, а потім переходимо до більш веселих тем”, - запропонував Боря. “До речі, хтось знає, що з тим диваком, якого ми травили?”, - змінив тему Павло. “Зник кудись після випуску, що з ним, де він - ніхто не знає… Будь де може бути” - додав Андрій. І будь ким.

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

06/05/24 12:33: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Дискваліфіковано • Перший етап