Кесар Сновидінь

Нічні кошмари - звичне явище. Розплющивши очі, ви полегшено видихаєте, адже то був лиш сон, нічим з реальністю не пов’язаний. Чи не так?

***

Описані далі події трапились у Боровому, малій крапці на мапі Закарпатської області. 29-го жовтня 1988-го року Нечисленні жителі усамітненого села покинули свої домівки, безслідно розчинившись у нічному лісі. Мешканці сусідніх сіл кажуть, що часом у горах видніються тьмяні вогні, а відлунням чути співи незвіданою мовою. Наші пошуки, однак, не дали результатів. Слідчі натрапили на щоденник безіменного автора під час обстеження полишених будинків в Боровому. Хоча ставлення до фантазійних записів вкрай скептичне, поки що це наша єдина зачіпка.

 

5 жовтня

           …Мати попросила поговорити з сусідською дитиною, Олею. “Ти ж у столиці вчишся. От, допоможи людям”. Дівчинка жаліється на кошмари, боїться лягати спати. Каже, щоночі до неї у снах навідується чоловік з мішком на голові. Що саме він говорить, дівча не пам’ятає, але каже, що то щось дивне. Я Олю трохи заспокоїв: побачила десь в околицях опудало, і запало воно їй у пам’яті. Бурхлива уява та й тільки.

 

7 жовтня

           Моя новоздобута слава знахаря у селі не знає меж: сьогодні мав нову “пацієнтку”. Мама розповіла кумі, що я про сни вислуховую. Цю жіночку, схоже, теж налякало опудало, яке щоночі представляється їй як Кесар Сновидінь. Вона змогла мені його описати: Кесар завжди одягається в класичні костюми, носить білу сорочку та блакитну бархатну краватку. Руки його поцятковані пухирями. Мішок оздоблює символ, що віддалено нагадує око: ромб, вписаний у коло. Гість постійно пропонує жінці вишити свій символ на будь-якому мішку та надягти його собі на голову, у реальності. Каже, це допоможе їй з усіма її негараздами.

Навідався до Олі. Вона підтвердила мені ім’я Кесаря. Я дізнався, що її до рукоділля він теж заохочує, однак у більш грубій формі - залякує, що якщо та не одягне вишитий мішок, її улюблена кицька загине.

 

8 жовтня

Уві сні вперше зустрів чоловіка у мішку. Поряд із ним відчуваєш, що у своїй голові вже не ти керманич. Не пам’ятаю деталей, але пам’ятаю геометричний символ. Треба відволіктись від всього цього.

 

11 жовтня

Мішкоголовий навідується щоночі. Він водив мене старими курганами, показував ритуальні вогнища, паради зірок та стародавні обряди. Він запевняє: світ набагато глибший, ніж здається.

 

14 жовтня

У Олі зникла кішка. Ми з її мамою пішли селом. Всі якісь нервові, намагались уникати розмов. Кішку ніхто не бачив, а питання про мішкоголового викликали лиш тривожні погляди.

 

15 жовтня

Сьогодні Кесар відкрив мені очі на найбільшу таємницю свідомості! Всі світи, якими людська свідомість блукає під час нічного забуття, - справжні. Вони приховані за безоднею планет, зірок та галактик, але це справжня домівка людської душі, звідти всі ми родом! Це неймовірно! Він каже, що аби дізнатись більше, я мушу надягти мішок із геометричним символом - так зможу сприймати світ у його повній величі.

 

17 жовтня

Знайшли кішку: люди почули жахливий сморід з двору Петра Палича. Самого чоловіка вдома не було, і як виявилось, вже кілька днів його ніхто не бачив. Двері в будинок, як і до двору, були відчинені: спокій розбавляли розкидані в кожній кімнаті малюнки ока Кесаря. Більшість місцевих бачить символ не вперше. Селом запала похмура, важка тиша. Олі про кішку ми не зізнались. Деякі люди були з цим не згодні, казали що то її власна провина.

На вулицях ім’я Кесаря звучить дедалі частіше.

 

18 жовтня

Зустрів сусідів з мішками на головах сьогодні ввечері. Цікаво, що вони відчувають, що бачать?

 

20 жовтня

Зірки формують ідеальне коло. Там Царство сновидінь. Кесар підіймає руку, і краєвиди змінюються. Він вільно подорожує між світами, бачить все, знає все.

 

22 жовтня

Церква пішла за вітром уночі. Нечисельний люд намагався її гасити, але був за те покараний. Справжній Бог явив себе людям. В фальшивих ідолах більше немає потреби, як і в їх шанувальниках.

 

28 жовтня

Люди згуртувались на площі навколо дівчинки. То була Оля. На голові мала мішок з вишитим оком. Її вустами говорив сам Кесар, а ми слухали. Зірки склали символ, і Він потребує нас, свою свиту, аби поширитись на цій землі. Аби якомога більше людей змогли з ним зустрітись. Мій мішок лежить у коморі. Гадаю, я готовий.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Гончі Раміреза
Другий етап: Дітки Ґейсі
Історія статусів

05/05/24 00:46: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/24 17:00: Вибув з конкурсу • Другий етап

Коментарі 29

0
У кожному із нас живе Кесар. Він підкрадається і живе. Живе допоки не стане задушно, допоки його міцні лапи не визирнуть із шафи (де, як в старого доброго Камю, завжди живе чума. дай їй тільки привід вислизнути). Віра в Кесара дає відчуття причетності, твоєї власної, до чогось більшого, вищого, кращого. Відчуття піщинності стирається, але чи це та межа, яка дає силу чи навпаки - відбирає її.

Гарне оповідання, було цікаво читати. Історія заслуговує на продовження. Успіху вам надалі!
1
Гарна задумка! Правда костюм Кесаря викликає дисонанс, але то вже бачення автора. Сподобалось!
1
Сподобався ваш задум та ще й у формі щоденника. Це завжди класно. Але й важко. Трохи бракує у записах індивідуальності, пристрасті та емоцій героя. Наразі щоденник більше нагадує журнал експедиції. Хоч в оповіданні згадується, що головний герой студент, у мене майже всю оповідь залишалося відчуття, що він значно старший і досвідченіший. Сам я ніколи щоденник не писав, не знаю, як воно насправді, але цитування мені трохи ріже очі.
“Мати попросила поговорити з сусідською дитиною, Олею. “Ти ж у столиці вчишся. От, допоможи людям”.” Мені здається, що більш природно написати в щоденнику щось на кшталт: “Мати просила допомогти з сусідською дитиною, Олею. Вона переконана, що моє студенство у столиці стане в нагоді.”
Але це досить дрібні зауваження, які майже не впливають на загальне позитивне враження. Хороший твір.
1
Дякую за відгук! Емоції, пристрасті та усілякі епітети пали жертвою обмеження слів оповідання, але згоден, що хочеться трохи додати жиру) Щодо цитування - це штука для кожного особиста. Я у своїх особистих записах взагалі беру в кавички не тільки інших людей, але і деякі власні думки, просто забави заради. Тож і в оповіданні манеру записів ліричного героя трохи змалював зі своєї)
1
За Гарі Магваєра вже + ну цікавий задум тільки цікаво, що ж там далі.
1
Цікавий задум! дуже лякає тим, що з подібної фігні — сновидінь чи хвороб — зароджується віра, і вона буває заразна. А тішить те, що всі зникли і не поширюють «нову істину» селами далі. От якби зникли не всі, а хтось. Хоча хто його, того Кесаря, знає… піде далі селами… 😬
1
Сподобалася оригінальний сюжет. Не хотів відриватися від чиатння. Окремий плюс за Закарпаття. Ну все, я пішов шити мішок.
1
Моторошне, зловісне, хотілося б глянути фільм чи почитати книжку про таке)
Задум оригінальний, за це вам жирний плюс.
Можливо хотілося б більш гострої кульмінації, тут би пасувало трохи крові)
Сподобалось
1
Моторошно гарна історія. Читання захоплює і не відпускає. Дякую за подаровані емоції!)) Але є одне слово, що аж припекло: бархатну - то чистий русизм, треба - оксамитову краватку. От не змогла стриматись від зауваження! Тож не гнівайтеся.😉😊
1
Непогано вийшло, прочитав з задоволенням.
1
Дякую за ваш твір. Цікавий формат зі щоденником, написано добре.
Єдине що, виникає питання, чому після потрапляння під вплив Кесаря ГГ продовжував вести щоденник, але це вже радше мій інтерес (у сенсі, якщо людям несе дах від впливу, продовжувати у +- нормальному стані писати щоденник трохи дивно, тут би радше пасувала стилістика обірваних речень, капсом, нерозбірлива, вимальовування символів на полях тощо [але це жодним чином не дорікання, виключно роздуми на тему]).
Поза тим, успіхів вам!
1
Намагався бути обережним, аби не скоктитись в якусь примітивщину, тому вирішив не загравати з проявами психічних хвороб) Дякую за відгук
1
Маю слабкість до подібних історій, тому дуже зайшло. Вдалий формат, гарно написано, чудова тематика.
Дякую вам :з
1
Гарно написано, цвкавий сюжет. Успіхів вам.
1
18 травня 2024 року
Усі читачі надягають на голови мішки. Тепер ми разом і єдині!
2
Це має бути розширено до повноцінної історії. Я б радо прочитала розширену версію з блуканнями по лісах. Атмосферно, знак запам'ятався. Образ яскравий. Дяка
1
Дякую за відгук. Я радий, що оповідання сподобалось!
0
класно написано, цілісно, зокрема ще подобається інтеграція в реальність у вступі

образ кесаря вайбить алюзіями, які не можу зчитати, але в будь-якому разі цікавий
1
Дякую за відгук! Насправді, вся історія змальована з моїх власних снів аналогічного характеру. Дофантазував, виклав на папері. Образ складений не стільки як метафора, а скоріе як набір дивних рис, які не очікуєш побачити в суміші, що має підкреслити загадковість та "нетутешність" персонажа