З напівсонного містечка, що потопало в смороді поліського багна, почали зникати мешканці. Вперше подібне сталося на околиці, в найближчому від пралісу будинку. Щойно темрява вкрила закутки, всі несплячі, а серед їх числа був і я, почули скрипуче іржаве виття, історіями про яке так охоче ділилися у шинку на ранок. Ті розповіді перервало несамовите завивання жінки, що виявила порожню колиску. Той, хто забрав немовля, залишив по собі лише одинокий скривавлений слід, направлений в сторону хащ.
Три доби наша пошукова група прочісувала кожне дерево, кожен торф’яник, кожну заплаву. Знесилені добровольці повернулися з невтішними новинами. На рекламній стелі нас зустріла захрипла матір на колінах. Вона безмовно потрясала протягнутими до небес руками. Пошуки припинили, задовольняючись поясненням священника. Дитя потрапило у лімб до інших неохрещених дітей.
Декілька тижнів — декілька нових зникнень. Люди щезали безвісті, не лишаючи жодних слідів чи підказок про їхнє місцеперебування. Паніка й тривога оволоділи людьми. Невидима, але від того не менш загрозлива загадка торувала шлях до джерела забобонів і пліток. Здмухнула древній пил з темного та недосконалого людського єства.
Саме тому випадкова поява обірваного брудного незнайомця сколихнула вулиці. Беззубим ротом той просив милостиню, однак місцеві розпізнали його чорну пащу, яка поглинула тіла зниклих. Бідняка схопили та закули в кайдани. Його нерозуміння сприймалося за фальш. Свідчення за обман. Протести за облудливі витівки.
Суду не було. Навіщо він, коли суддя першим стромляє ніж у помсті за зниклу дружину. Під здичавілі крики болю та улюлюкання натовпу, бідняку зрізали шкіру на спині, аби той не зміг скористатися своїми татуюваннями у вигляді древніх магічних рун. Вирізані шматочки тут же розійшлися по руках, наче захисні реліквії. Навіть я взяв собі один напам’ять. Оббілованого незнайомця ошпарили кип’ятком. Роздробили пальці на руках та ногах. Викололи очі. Відрізали губи, вуха, ніс. Спустили не одну кварту крові на бруківку центральної площі міста. Але обвинувачений продовжував жити.
Чоловік втрачав свідомість, щоб за мить знову прийти до тями. Харкав кров’ю, обсипаючи зляканих містян новими й новими прокляттями, яких знав на диво багато. Його горло дерлося у пророцтвах, що віщували швидку погибель кожному присутньому. Хтось викрикнув, що його виття ідентичне тому, яке пролунало в ніч перед першим викраденням. Навіженого звіра слід було негайно зупинити, а тому я без роздумів вирізав його поганий язик та тріумфально підняв вгору під вибух бурхливих овацій.
Нарешті, ніби змирившись зі своєю участю, незнайомець застиг, в’яло вичікуючи моменту, коли його отруєна душа навічно покине понівечене тіло. Бездиханний труп ми востаннє відшмагали батогами та четвертували, після чого спалили рештки на величезному багатті, вогні якого виднілися за десятки верст. Попіл розвіяли на чотири сторони світу в різних кінцях міста.
Я ледве дочекався закінчення спільної молитви у храмі. Поспішав, недбало ступаючи калюжами, від яких летіли бризки буруватого кольору. Рясні весняні дощі не відмивали кров з каміння площі, де відбувалася страта. Богобоязні прихожани розступалися, сором’язливо ховаючи винуватий погляд від мене та одне від одного.
Двері оранжереї закрилися за мною беззвучно. Я взяв з ємності кілька шматків напівгнилого м’яса та кинув їх у вольєр. Мій гуль не має бути голодним перед виходом на полювання. У вечірньому світлі мертвецька блідість його шкіри вилискувала синюватим відтінком. Сотні незагоєних виразок сочилися прозорою рідиною, що стікала по тілу. Він кинувся на їжу і вдячно рохкав, коли пожирав плоть разом з опаришами.
Знаю — вже зовсім скоро кожен, хто не спить, знову почує його скрипуче виття. Гуль принесе нову жертву для моїх дослідів. Можливо я навіть міг би створити ще одного такого як він. Я гладив істоту і думав кого звинуватити у зникненнях цього разу. Провернути план з новим заблудою навряд чи вдасться. Можливо доведеться шукати нове містечко.