Застряглий у прірві

Холодний трупний запах пронизував мох і гнилі дерева, що оточували Андрія. Його тіло, понівечене падінням, було нерухоме, а очі, широко розплющені, дивилися у порожнечу. Він був мертвий, але його душа... його душа висіла десь між життям і смертю, немов птаха з поламаним крилом, що не може ні злетіти, ні впасти.

Час у цій жахливій тьмяній реальності зупинився. Тільки жахливі звуки болота - крякання жаб, булькання гнилої води - лунали, як дисонансний оркестр, що рвав його душу. Раптом холодний подих вітру пронизав його тіло, і затуманені очі Андрія розплющились.

Перед ним постала постать. Висока і темна, вона виринула з густого туману, що клубився навколо. Її обличчя було невиразним, але Андрій відчув на собі жахливий погляд, від якого його серце стиснулося, наче в лещата.

"Хто ти?" - прошепотів він, ледве вимовляючи слова.

Глибокий, гнітючий голос пролунав у відповідь: "Я - той, хто проводить душі. Я веду їх через прірву між життям і смертю."

Жах стиснув Андрія. Він зрозумів, що ця жахлива істота - його провідник у невідоме. "Куди ти мене ведеш?" - запитав він, його голос був сповнений відчаю.

"Туди, куди належить твоїй душі," - відповіла істота. "Де вона знайде спокій або вічне страждання."

Тіло Андрія піднялося в повітря, немов лялька на мотузці. Він летів крізь густий туман, оточений жахливими звуками та образами, що викликали огиду. Його душа билася, мов спіймана птаха, прагнучи вирватися з цієї жахливої прірви.

Раптом з'явилося світло. Яскраве, сліпуче, воно прогнало туман і жахливі звуки. Андрій відчув, як його душу наповнює тепло і спокій. "Це кінець?" - прошепотів він.

"Це лише початок," - відповіла істота, її голос тепер звучав м'яко і спокійно. "Твоя душа знайшла свій шлях."

Андрій відчув, як його тіло опускається на землю. Він був живий, але не зовсім той самий. Жахлива подорож назавжди змінила його. Він знав, що ніколи не забуде про прірву між життям і смертю, і про жахливу істоту, яка провела його через неї.

З того дня Андрій жив з постійним відчуттям жаху. Він ніколи не міг розповісти нікому про те, що пережив, бо ніхто не повірив би йому. Він був застряглий між світами, постійно очікуючи, коли жахлива істота знову повернеться, щоб забрати його душу.

Але жах не закінчився. Кожної ночі жахливі кошмари мучили його, змушуючи переживати жахливу подорож знову і знову. Він бачив прірву, чув жахливі звуки і відчував на собі жахливий погляд істоти.

Одного разу вночі Андрій прокинувся від крику. Він був у холодному поту, а його тіло тремтіло. Раптом він відчув знайомий холодний подих вітру. Він повільно повернув голову і побачив темну фігуру, що виринула з темряви його кімнати.

"Я прийшов за тобою," - пролунав глибокий голос істоти.

Андрій відчув, як жах стискає його серце. Він знав, що це кінець.