Єдиноріг

Вона радісно впурхнула до квартири і кинула ключі на поличку. Ті милозвучно брязнули, огорнувши маленький брелок єдинорога на зв’язці. Аліна завжди поверталась від подруг у піднесеному настрої, навіть якщо вони обмовляли усіх надокучливих колишніх. Нехай їй не вдалось із розмахом відсвяткувати свій день народження, вона раділа, що цього року він випав на неділю. «Скромно і весело» — примовляли дівчата, запиваючи тірамісу шампанським. Цих сил мало б вистачити навіть на нудний понеділок. Тиждень у офісі обіцяв бути не легким.

— Побільше б таких моментів, — наблизилась вона до дзеркала, розтріпуючи біляві пасма довгого волосся.

Але посмішка миттю зникла. Поруч зі стікерами та листівками, що рясно обрамлювали широке дзеркало, кріпився складений аркуш. Аліна повільно зірвала його і розгорнула в руці. Густий текст, написаний олівцем від руки, майорів гострими знайомими закарлючками:

«Привіт, кохана. Це Олег.

Сподіваюсь, що досі можу називати тебе коханою. Я багато думав про нас, про твій вибір і про майбутнє. І зрозумів, що не можу заборонити тобі жити далі. Як би боляче мені не було після того, як ти пішла до цього вилупка. Ти ж його кохаєш, правда? Звичайно, що кохаєш. Але чи кохала мене? Хоча б на початку? Два роки тому? Я тепер не знаю. Але точно знаю одне: хочу, щоб ти була щасливою.

Довго ламав голову над тим, як тебе привітати з днем народження. Та і чи вітати взагалі. Що купити, чи що написати. Я уже не впевнений у тому, що знаю твої уподобання, як і тебе взагалі. Ясно тільки те, що ти тепер кохаєш іншого. Але досі любиш єдинорогів) І мені прийшла чудова ідея це об’єднати. Мій подарунок в кімнаті;) Сподіваюсь, тобі сподобається)».

Уся легкість зникла. Скроні запульсували, а спиною пробігли холодні хвилі мурах. Аліна наблизилась до темної спальні і знову завмерла. Зі шпарини у дверях проникав кисло-солодкий запах. Сморід несвіжої плоті, схожий на той, який вирував за десятки метрів від м’ясних павільйонів, коли пробігаєш повз. Серце шалено калатало у ребра, поки рукою шукала вимикач на стіні.

Яскраве світло засліпило на мить, але вона встигла помітити громіздку фігуру на своєму ліжку. Зображення поступово набирало чіткості та відбирало здатність дихати. Свідомість немов покинула остовпеніле тіло, поки Аліна продовжувала тупитись перед собою.

На ліжку стояла огидна істота на чотирьох ногах, опираючись грудьми на стос подушок. Постіль під нею вщент просочилась кров’ю. Задні кінцівки вигнуті назад, як у худоби. Бліда шкіра вкривалась вишневими плямами, а з голови стирчав ріг.

Над ліжком майорів акуратний червоний напис, що розтягнувся на всю стіну:

«Я відрубав кисті рук та ступні для правдоподібності. Вирізав його колінні чашечки, розітнув підколінні зв’язки і вигнув ноги назад, міцно зашивши. Потім розпиляв череп по колу, вибив по середині отвір і встромив туди обламану ліктьову кістку, яку до цього також вирізав з руки. Як бачиш, прикрашену рогом кришечку черепа обережно повернув на місце. Колінні чашечки використав як копита для передніх ніг, але не встиг придумати, як їх закріпити. Вибач за це. Знаю, для повноти картини не вистачає ще двох чашечок і густої білої гриви».

За спиною гучно клацнули двері. Аліна скрикнула, але із горла долинув лише стишений хрип. Вона спробувала повернутись, кинутись геть, але усі м’язи зрадливо заціпеніли.

— Можеш допомогти мені востаннє, — пролунав знайомий голос позаду. — У тебе є усе для того, щоб завершити подарунок.

В очах потемніло. Кімната пішла обертом як тільки Аліна ступила крок у бік вікна. Лише коли знесилено впала, змогла підняти голову до дверей.

Олег ніяково перехитувався з ноги на ногу, тримаючи брудного ножа у закривавленій руці. Його біла футболка як і усміхнене обличчя рясно вкривались багряними бризками і патьоками. Хлопець закинув на плече слюсарну ножівку, яку тримав у другій руці і вдоволено зітхнув. Аліна знову намагалась закричати, але голос перетворився на зривисте схлипування.

— Він чекав тебе тут. Це так мило, — ступив до неї. — Тобі ж подобається подарунок? Я дуже старався, спішив до твого повернення… Але не зміг завершити... Чашечки і грива! Так? Завжди обожнював твоє біляве волосся. Ну що ти! Не треба плакати! Я його не чіпатиму. Лише акуратно зріжу зі шкірою гарненькими клаптями і пришию на його потилицю і шию. З днем народження, кохана!