Бункер

Я ховався в підвалі четверту добу, холод бетонних стін здавалось проходив наскрізь залишаючи болючий зуд в тілі. Тиша, що панувала довкола наповнювала мене силою та спокоєм, але всьому приходить кінець. Їжі залишилось достатньо щоб прожити ще кілька тижнів, але що далі? Інколи навіть цю масивну споруду вдавалося дістати зовні, і вона тряслась немов би готова розвалитись, але трималася й досі. Цей занедбаний маленький бункер, що захищав мене від зовнішнього світу, я знайшов випадково, але його безмовна тиша та безпека відразу підкупили мене і я навіть не представляю собі іншої домівки. Я підійшов до величезних залізних дверей з круглою ручкою немов в сейфі, та такою ж системою праці і став дослухатися до того, що робиться за їхньою холодною та міцною плоттю.

              - Вони тут. - Промовив я вголос та сів на підлогу. Не знаю чи це так, але я міг заприсягтися, що чув їхні крики, та спроби знайти вхід. Коли вони його знайдуть, то відчинити навіть такі двері буде справою часу. Ці покидьки зроблять все заради того, щоб відшукати мене, але нічого, це все одно колись повинно було статися. Я не боюсь. І ніколи не боявся.

              Зневіра у власні сили почала турбувати мене більше ніж сама смерть, яка можливо прийде за мною. Тому я вирішив не ховатися як щур та дати відсіч. Як і раніше я збираю все необхідне з собою, зброю та деякі карти, іншого мені не потрібно. А їжу, я напевно прийму зараз, за один підхід, не хочу щоб вона просто так лишалася тут. Відкриваючи двері в свою комору я відчуваю запах страху, що навіть сильніше за нечистоти б’є в ніс.

              - Благаю! Не чіпай!

              Крики та відчай їжі тільки збуджував та додавав апетиту.

              - Зараз я покінчу з вами, а потім, потім з тими, хто прийшов вас визволяти. Кляті дурні! Ви їжа! Всього лише їжа!

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

04/05/24 10:48: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап