ФАРМАЦЕВТ

Квітень місяць відкрив сторінку останньої глави шановного фармацевта І.І. Перші робочі місяці були розвідкою. Колега по кабінету був як розмінна монета до шляху на верх до свити — керівництва лікарні. Він навіть потоваришував з колегою, який був відкритим і добрим чоловіком. Та не дарма кажуть — не відкривайся, бо насруть у душу. І.І. саме з тих хто сруть. І то ж поклади одну велику по центру, так ні І.І. наваляв багато маленьких купок по різнім куткам, дійсно як смердячий пес. Та це був його шлях на верх. За пів року він обжився власним кабінетом і згодом забрав кабінет товариша якого підставив, під склад фармацевтичної продукції. Вологий язик так зализав сідниці начальству, що вже на посаді завідувача фармацевтичної служби язик І.І. вже ліз до рота підлеглої Л.В. поки дружина в декреті доглядала вже другу дитину. Якби І.І. не намагався показати свою правильність за ним тягнувся шлейф його вчинків які смерділи зрадою, заздрістю, мстивістю і так далі. Його любило керівництво, а отже любили всі. Та всьому є свій час або термін придатності.

Це був звичайний ранок. На свойому новому авто, яке йому дісталося за не чесні гроші І.І. приїхав на роботу. Першим, що викликало його подив була відсутність на парковці Лексуса шефа. І.І. увійшов до адмінбудівлі та там скрізь було пусто. Ні бухгалтерії, ні відділу кадрового забезпечення. Всі кудись зникли. Квапливим кроком І.І. рушив у приймальну шефа. Секретарки не було. Вона ж ніколи навіть на лікарняний не ходила.

- Що тут в біса відбувається - подумав він.

Відкривши двері в кабінет до шефа І.І. побачив, що у поверненому до нього спиною кріслі хтось сидить.

- Хоч ви є на місці, - видихнув з радістю І.І. і дістав мобільний телефон, щоб зателефонувати своїй підлеглій.

- Тут не має зв'язку, - почув І.І. ще не встигши підняти голову від екрана телефону. - І взагалі телефон вам більше не знадобиться, - крісло почало повертатись до І.І., який нарешті зрозумів, що перед ним зовсім інша людина.

- Де шеф? Чому ви у його кріслі? - крок назад зробив зненацька заставлений І.І.

- Це немає великого значення. Моя персона не має великого значення. А у вас шановний фармацевт.

- Завідувач фармацевтичного відділення. Взагалі то. - виправив його І.І.

- Ні. Фармацевт. Я ніколи не помиляюся. Термін придатності вашої душі закінчився.

- Слухай мужик, що ти мені тут втираєш тут, - набрався вмить сміливості І.І., почувши нісенітницю від невідомого.

- Гаразд. Шановний фармацевт.

- Перестаньте звертатись до мене за посадою, - нервував І.І.

- Шановний фармацевт І.І., - наче знущаючись продовжував невідомий, чи пам’ятаєте ви як сьогодні снідали? Взагалі як збиралися на роботу?

- Звісно пам'ятаю, а до чого це все? Яке це має значення?

- Уважно подумайте. - Цей тон дратував І.І., який раптово збагнув, що дійсно не пам'ятає ранок до моменту на парковці.

- Вам важко згадати. Чи не має чого згадувати?

- Що тут відбувається? - Не витерпів шановний І.І.

- Я ж кажу. Термін придатності вашої душі вичерпаний.

- Я що помер? - задавши це питання І.І. боявся почути відповідь.

- Ні. Смерть — це біологічний процес, а зараз відбувається механізований.

- Але як таке можливо, якщо душа тут, де ж моє тіло?

- Не в труні. Не переживайте. Дружина і рідні, колеги не пустять за вами скупу сльозу на ваших поминках. Все ви стерті. Як файл. - І.І. дивився на співрозмовника і до останнього надіявся що це жарт.

- Але чому я не відчув моменту, - слово смерті злякалось злітати з язика який багато кому перелизав протягом людського життя.

- Термін придатності вичерпано. Як у ваших ліках, так пане фармацевт? Коли їхній термін закінчився ви ж не користуєтесь ними, а утилізуєте їх. Правильно? Так от і ваша душа. Утилізація — останнє слово невідомий вимовив по складах.

- А як же рай?

- Шановний І.І. - здається назва професії сама вже судомами зводила язик невідомого. Який рай? Там вже давно всі місця зайняті. Та навіть в пеклі місця не має. Тому прощавайте шановний фармацевт. І.І. не встиг більше нічого сказати. Світло згасло назавжди. Принаймні для нього.