Киця

Леді років сімдесяти лежала на ліжку.

Нічна сорочка була просякнута холодним потом, викликаючи мурашки.

Знову снились кошмари. Знову і знову повторювались ті ж сценарії – по черзі, ніби дражнячи та вичікуючи.

Повторювались, мов рухи заведеної ляльки щоночі.

Вона цілими днями лежала на ліжку, дивлячись у стелю. Телевізор вже набрид.

Краще, аби там було вікно. Вона неодноразово казала це доньці. У вікні вирує життя. Воно показує, що не все так погано.

Проте дитина, що вже встигла вирости, знайти собі дружину, ігнорувала. Вона приїжджала раз в день чи тиждень. Змінити постіль, замінити їжу. І однаково, що мати майже повністю паралізована. Вона може рухати щелепою, деколи – шиєю та руками. Що їй ще потрібно?

Здавалось, донька турбувалась навіть про кішку більше, ніж про свою матір.

Жінка навіть не пробувала говорити. Вона впевнена, що горло захрипло і з нього важко буде добути звуки. Напевно, вона знову волала вночі. Завжди волає.

Хотілось спати. Проте вона розуміла – як тільки закриє очі, знову повернеться туди.

До машини. Невеличкої. Червоної – вона досі пам'ятає. Пам'ятає також кожну секунду, проведену у вогні. Кожні обличчя, котрі зараз красуються на могилах.

Або ж до її минулого помешкання. До жаху та огиди, коли шістнадцятирічна донька зізналась про те, що вона є лесбійкою. До полегшення, коли сусід, якого жінка попросила «виправити» нерозумну дитину, з радістю взявся за діло. Але жінка досі не розуміє, чому крики та благання про допомогу доньки переслідують її. Вона ж хотіла тільки кращого!

Чи до її дитячої кімнати ще в батьківському домі. Коли вона була впевнена, що демон щоночі стоїть біля ліжка. Чатує. Вичікує. Батьки не вірили. Та й вона зараз теж. Проте у сні повертається до цього стану страху та безпомічності.

Три сценарії. Що повторюються один за одним безперервно кожну ніч.

Раптом знову накотила паніка. Стало важко дихати. «Це пройде» - заспокоювала себе.

На землі щось зашурхотіло. І не можна було подивитись, що там. Клятий параліч.

Від стіни відділилась тінь. Невеличка. Проте справжня. Серце почало стукати швидше. Голосніше.

Ліжко прогнулось біля ніг. У голові пульсувала думка: «Втікати. Зробити хоч щось…» знана ще з дитинства. Та як і тоді, вона не могла поворухнутись.

Холодний мокрий ніс торкнувся її долоні. Вона з полегшенням видихнула. Киця. Всього лиш її улюблениця.

— Не лякай так більше… - прошепотіла жінка, ледве підіймаючи руку, щоб погладити кішку. Це єдине, на що в неї завжди вистачало сил.

Вона помітила, що у кішки в роті щось є.

— Ти знайшла мишу? Я гадала, у нас в хаті немає шкідників, – намагалась лагідно промовити жінка.

Кішка поклала те, що тримала, на груди господарки – прямо перед очима. Людське вухо.

Крик розітнув повітря, не сполохавши хвостату.

Хотілось негайно прибрати це з себе. Не виходило.

Де вона це дістала? До них не приходили люди останні два дні. А коти ж не вміють проходити крізь стіни.

Жінка нажахано подивилась на кішку. Вона намагалась зрозуміти, що трапилось. Проте помітила погляд своєї улюблениці. Звернений на неї. На вуха.

— Ні… ні, ні, ні… - вона намагалась замотати головою, хоча через страх цього не вдавалось. Відчуття з дитинства посилилось. Вона розуміла, що відбувається. Але не усвідомлювала.

Кішка легко підійшла до неї, уважно дивлячись.

Несподівано в голову прийшла думка до самої себе: «Ти знаєш, що це повинно було трапитись ще давно. Бог карає тебе. Або ж Сатана. Якщо, звісно, це не одна і та ж істота. Це неминуче».

Було враження, ніби хвостата усміхається, прочитавши розуміння, котре проступило на зляканому обличчі.

Вона легко нахилилась та вкусила за вухо. Раз, другий. Повітря розтинали шалені та дикі крики жінки. Сусіди не зважали – таке у неї кожен день. Сама ж казала, що сни погані сняться…

---

Телевізор гучно скандував новини:

«Знайдено труп сімдесяти двох річної жінки у неї ж у квартирі. Смерть відбулась через втрату крові. У людини було відсутнє вухо, тринадцять пальців, очі, язик та якась частина живота. Поруч лежала кішка. Також мертва. Від розриву шлун…»

Жінка років тридцяти вимкнула телевізор – не хотіла слухати погане, особливо зважаючи, що чула вночі крики цієї сусідки зверху.

Серед ночі вона прокинулась від звуку кігтів. Посеред кімнати стояла кішка і жінка хотіла допомогти їй. Потім згадала, що це – Мурка. Улюблениця пані Розаліни. Сусідки зверху.