Людська жертва

      Моя подруга, яка кличе себе відьмою, запросила мене піти разом з нею у Вальпургієву ніч до лісу і прийняти участь у шабаші. Я звичайно не дуже вірила у містику, але іноді подруга казала про мене дуже влучні речі. Сидіти в гуртожитку ввечері було сумно, тим паче усі сусіди та одногрупники поїхали на вихідні додому, тому я вирішила все таки провести час з подругою-відьмою і побачити таку подію на власні очі. Тому перед зустріччю я випила бокал вина для сміливості та побігла збиратися.

         Пізно ввечері ми дісталися до лісу разом з подругою та її колегами. Всі дівчата були приблизно одного віку, тільки одна жінка була серед усіх найстаршою і вела себе іноді, як виховательниця. Відьми сміялися, ділилися плітками та раділи сьогоднішній ночі – для них це була особлива дата.

         Ми підійшли до лісу, дівчата, щось тихенько прошепотіли, поклали пиріг на вході у ліс і рушили по стежці вперед.

-       Куди ми йдемо? – Запитала тихенько подругу.

-       На місце проведення шабашу. – Відповіла вона швидко.

-       А що за обряди будете проводити? – Продовжила допит.

-       На гарний врожай та щоб скот не вмирав.

-       А будуть якісь жертвоприношення? – Це питання я ледь прошепотіла.

-       Так, людські. – Мої очі округлилися і з запитанням та страхом подивилися на подругу. – Не бійся ти. Людські жертвоприношення – це означає те, що зроблено руками людини: різна їжа, прикраси ручної роботи, тканини та інше.

Я видихнула та заспокоїлась почувши пояснення, але вирішила далі не лізти із запитаннями, а просто мовчки йти разом з ними та спостерігати за тим, що буде відбуватися.

До галявини, на якій все буде відбуватися, ми добралися швидко і дівчата одразу перейшли до підготовки. Повний місяць осяював галявину у лісі і тому страх пішов геть.

Найстарша із відьом почала розводити вогнище в центрі галявини, а інші дівчата почали роздягатися: хто повністю оголював своє тіло, а хто лишався у простій вишитій сорочці до долу. А я, тихенько затамувавши подих, спостерігала зі сторони в тіні куща.

Хтось із дівчат в маленькій дерев’яній ступці розтер ягоди, а інші відьми почали наносити собі неймовірної краси візерунки на шкіру. Потім старша відьма принесла недогорілу палицю з костру і дівчата продовжили свої малюнки вже вугіллям. Це заворожувало і страшно було навіть видихнути, щоб не спугнути це дійство. Я позіхнула і подивилась на годинник, який показував вже майже опівночі, тому й не дивно, що я захотіла спати.

Найстарша з відьом заграла гарну мелодію на сопілці і всі відьми почали танцювати навкруги вогню. Мене це все, що відбувалося навкруги одночасно дивувало і лякало. Обряди, які відьми робили були дуже не звичними та гарними, але чомусь це викликало мороз по спині.

Моя подруга танцювала неподалік від мене. До неї підійшла інша відьма в довгій вишитій сорочці і тихо, нахилившись до вуха, сказала:

-       Молодий хлопчина в ліс зайшов, так що у нас буде ще один гість.

Я не зрозуміла про що вони говорять, але те, що я тут буду не одна мене радувало.

Я відчула, як повз мене, щось проповзло і направилося в сторону багаття. Придивилась уважно і під світлом вогню побачила маленьку чорну змію. Мене вона не лякала, я вчусь на біолога і зміями мене не здивуєш. Як раптом, з усіх сторін почало сповзатися все більше й більше змій. Вони повзали навкруги вогню між ногами відьом.

Я піднялась і хотіла підійти до подруги, щоб запитати про це, але очі її світилися червоним. Її наче не було тут. Я ковтнула слину, але та зрадницькі стала в горлі не даючи нормально ковтнути повітря.

Відьми почали з усіх сторін підходити до мене. Крізь розпатлане волосся стали проступати маленькі роги, очі світилися червоними вогниками, які не заспокоювали, а робили навпаки. Всі тіла та обличчя були розмальовані дивними візирунками.

-       Підемо, ляжеш на пеньок. Нічого страшного для тебе не станеться. – Звернулась до мене подруга таким лагідним голос, але мені стало моторошно.

Вона взяла мене за руку, підвела до пенька і я лягла на нього обличчям до гори. Старша відьма підійшла до мене і почала читати якісь слова невідомі мені. Вона підняла над головою руки з величезним ножем і викрикнувши щось, направила його мені у груди. Очі заплющилися.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Янголи Де Анджело
Історія статусів

03/05/24 10:33: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап