Казка про рогатого друга

 

Жила була в Полтаві маленька дівчинка Яринка. Навіть попри вплив матері алкоголічки, росла вона доброю та щирою дитиною. Її маленьке серденько не знало злоби, не вміло ненавидіти. Всіх вона завжди пробачала, шукала проблеми в собі, а в інших бачила лише найкраще. Вона мала світлу душу об яку постійно витирали ноги. Не здатна постояти за себе Яринка мов магніт притягувала покидьків навіть серед своїх ровесників. Так, діти теж можуть бути покидьками. Не всі вони янголятка.

 

Друзів у дівчинки не було. Хатню тваринку мати забороняла заводити. Деякий час вона просто підгодовувала вуличних. До поки мама не помітила це та не повісила замок на холодильник, три дні Яринка не їла, звірів вона більше не годувала. Мати тяжко працює, а вона сука така харчами розкидається, значить взагалі жерти не буде.

 

Минали роки. Аж поки на десятий день народження Яринка не попросила в бога Друга. Вона молилися зі сльозами, з болем, молилися відчайдушно, так ніби билася за власне життя. І її почули.

 

За кілька днів, коли вона була вдома сама, в двері подзвонили. Дівчинка відчинила, але нікого там не було. Тільки маленька різьблена скринька з числом 666 на кришці, лежала на килимку перед входом.

 

Відкрила її Яринка і постав перед нею Рогатий друг. Нижче пояса наче козел, а вище, звичайний чоловік. Замість носа свинячий п'ятачок, на голові ріжки.

 

- Привіт, давай дружити. - сказав він з посмішкою.

 

Яринка кинулася до нього та обійняла. Ще ніколи нікого вона так міцно не обіймала.

Тільки вона могла чути, бачити і торкатись свого нового друга Хряцика.

Він належав лише їй.

 

Хряцик був хорошим. Він навчив дівчинку відповідати злом на зло, злом на добро. Він навчив їй відповідати злом навіть тоді коли ніхто нічого не робив.

Навіть мама стала краще поводитися з донькою, треба було лише упевненим голосом пообіцяти підпалити її поки та в черговий раз спатиме в дошку п'яна.

 

Йшли місяці, їхня дружба міцнішала. Друг навіть запропонував Яринці увійти у неї. Вона б побачила що світ може бути іншим. Вона б відчула силу, котру жодна людина не здатна осягнути своїм розумом. Однак дівчинка відмовилися. Вона була ще не готова до подібного. Тож це наклало певний відбиток на стосунки двох друзів. Хряцик вже був не таким ніжним і веселим. Він став грубим, часто байдужим.

 

Коли Яринка вже думала погодитися на його пропозицію, він прикинувшись звичайним добрим знайомим її мами, прийшов до них у гості. Вона одразу впізнала друга, виглядав він інакше, та роги залишились, однак помічала їх тільки вона. 

 

Яринку виставили за двері, а самі лишилися в квартирі.

 

Потім вже у мами з'явилися роги. Вона припинила боятися і з новою силою почала знущатися над донькою. Била, морила голодом, кричала, принижувала, виганяла з дому. 

 

Дівчинка благала Хряцика вийти з мами. Вона обіцяла віддатися йому. Хряцик не реагував. Мама казала що здасть її в дурку якщо вона продовжить нести цю маячню.

 

Самотність повернулася в Яринкине життя. Вона згадала що означає бути нікому непотрібною. Душа її слабшала. Дівчинку ніхто не чепав, всі боялися, втім вона розуміла, що в разі потреби, захиститися не зможе. 

Та й це не всі проблеми. Життя більше не приносило їй радості. Знущання над іншими тільки поглиблювали внутрішню порожнечу. 

 

Одної тихої ночі, Яринка взяла ножа і підійшла до бухої сплячої матері. 

Спочатку вона розрізала артерії на шиї, вони с Хряциком часто так бавались з вуличними тваринками, тому досвід вже був. Кров була такою красивою, що дівчинка не втрималася і скуштувала трошки. Смачніша ніж у звірів, друг говорив про це коли намагався вмовити її заколоти сусідського хлопчика наче порося.

 

Наступним кроком вона розрізала живіт, зачепила кишки, лайно вийшло назовні, почало смердіти. Яринку це не спинило. Вона продовжила копирсатися в місиві з гівна, кишок і крові.

 

Але в маминому животику Хряцика не виявилося. 

"Дивно, я ж сама з животика з'явилася. Де ж тоді ти можеш бути?" 

Пошматувала Яринка маму на дрібні, дрібні шматочки, а друга свого так і не знайшла. 

Більше ніколи не бачила вона Хряцика. 

Більше ніколи ні з ким не дружила і нікому не вірила. 

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Янголи Де Анджело
Історія статусів

02/05/24 14:36: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап