Чудовисько

 Воно мене бачить.

 Я завмер, намагаючись розчинитися в пітьмі кутка кімнати, злитися фоном зі шпалерами чи сковзнути за тканину щільних штор, що завгодно, аби воно мене не помітило. Але воно мене бачить.

 Оповитий тьмяним світлом силует нерухомо стоїть та вирячився на мене. Наполовину висунуте тіло, воно виглядає з-за дверної рами, з цікавістю роздивляючись мене. Величезні очі кольору зимового бруду липким поглядам обмацують моє обличчя, хижо проходяться тілом, оцінюючи, вивчаючи. Чи становлю я загрозу? Чи я боюся? Воно зачудувалося.

 Дрижаки холодним потягом проходяться моєю спиною, серце гупає чечітку у вухах і від жаху почитають здавати коліна, змушуючи мене вхопитися за краєчок ліжка, щоб зберегти рівновагу.

 Воно не ворушися, продовжуючи просто витріщатися. Його рот відкрився в недоумкуватій напівпосмішці, відкриваючи мені вид на рядок гладеньких пеньків зубів, язик трохи вибалушений, він нагадував шершаву червону ганчірку. Я не бачив його ніг, тільки руки, пальці як рожеві набряклі відростки, які жадібно вхопили дверну раму, що аж білі кігті від напруги зробилися багряними.

 Я завжди відчував, що окрім мене в цьому домі живе ще якась страшна істота. В голові зі швидкістю блискавки промайнули всі ті жахливі моменти, які наповнювали моє життя жахом та стражданнями. Як мільйони разів крізь сон я чув тихі голоси, що без упину нашіптували незрозумілі слова, як темні тіні завжди десь блукали в кутиках очей, зводячи з розуму. Але я ніколи не думав, що мені одного разу доведеться зустрітися зі своїм нічим кошмаром у вічі. Воно впіймало мене в пастку, воно мене помітило, воно мене бачить.

 Зненацька майже відчутну на дотик тишу розрізає гучний голос із темряви коридору. Від несподіванки я ледве не зомлів. Воно дивно кліпнуло на мене, а тоді злегка розвернулося на звуки голосіння, вдивляючись в напрямку шуму. Рот його повільно відкрився, наче глибоке чорне провалля до пекла, воно збиралося говорити, відповісти на поклик з темного коридору, який довгою вузькою кишкою тягнувся в невідомість іншої кімнати. Я мимоволі зрозумів, що якщо почую те саме белькотіння, той самий голос, який переслідував мене крізь сон доводячи до божевілля, моє серце просто вибухне від жаху.

 Час ніби завмер, як коли ти ставиш на паузу фільм. Хтось невидимий клацнув пультом життя, даючи мені можливість сховатися. Бігти не було куди, воно відвернулося, але його бридкі обрубки продовжували стискати двері, блокуючи мені єдину можливість для втечі.

 Я зігнувся, намагаючись не робити різких рухів та зайвого шуму, швидко сягнув підлоги і закотився під ліжко. Раціональна частина мого мозку волала наскільки це безглуздо та жалюгідно, але тваринний жах переміг. З ліжка звисав край ковдри, я чимдуж схопився за нього і смикнув донизу, щоб якнайщільніше прикрити себе, наче це був чарівний щит, через який ніяке зло не може тебе дістати. Кавалки пилу намагалися продертися до носа, рота, вони хотіли щоб я чхнув і видав свою засідку. Я пожалкував, що не зберігаю ніякого хламу під ліжком, яке могло б згодитися як зброя.

 Я лежав і чекав коли все скінчиться. Коли настане ніч, згасне світло, і я знову зможу вийти на поверхню.

***

 «Яка дивина. Я сплю?»

 Хлопчик стояв у коридорі, несміливо заглядаючи в свою кімнату і витріщаючись на щось у кутку. «Чудовисько»

 - Синку, я зробила тобі теплого молока з печивом, йди пий та мерщій у ліжко!

 Мамин голос пролунав з кухні, виводячи хлопчика з заціпеніння. Він обернувся і через тьмяний коридор прокричав у відповідь, що він зараз буде. Коли хлопчик знов кинув погляд у кімнату, то чудовисько зникло. В кутку кімнати зяяла пустка, лише блакитне місячне сяйво освітлювало старі шпалери у квіточку. Хлопчик подивився вниз. Його іграшки, які він завжди акуратно складав біля ніжок ліжка, були незграбно розкидані. Ковдра неохайно звисала поруч, майже впавши донизу.

 Чулося важке дихання. З-під ліжка.

 - Мамо? В мене чудовисько під ліжком! – заволав хлопчик.

 - Дурнику, чудовиськ не існує, – крикнула мама з кухні, - це вигадки.

***

 Я чекав, вдихаючи пил під ліжком. Якщо я не позбудусь цих привидів, які живуть поруч, моє життя ніколи не буде спокійним.

 Час настав.