Нуль.
Скрипнула половиця, по панелях навколо пробіг розряд. Застукотіла палиця знизу. Сергій подумки вилаявся — зараз усе це завалиться на нього та поховає як і всіх його співпрацівників. Обличчя чоловіка скривилося від цих думок, він сіпнув застібку скафандр, ослаблюючи тиск на груди, і продовжив просуватися коридором станції.
Він знав, що там углибині заховався вбивця, страшний монстр, який перебив уже майже всю команду.
Нуль, один.
Коридор вузький, якщо на нього вискочить монстр з-за кутка, є тільки варіант битися. Сергій не поспішає, серце в нього лунко б'ється. За ним слідкують. З кожного кута дивиться екран, робот, ШІ…
В'ються навколо електронні джунглі з кабелів і коробочок із невідомим призначенням. Поклацують діоди на них, нагадуючи щелепи тварини.
Він запам'ятав ту істоту — молода дівчина на вигляд, із доволі осмисленим поглядом. Вона не могла розмовляти, реагувала лише на блимання ліхтариком, але користувалася явно не азбукою Морзе.
Сергію було її шкода… поки через неї два товариші не загинуло. А потім ще десять. Один до того ж у нього на руках. Він пам'ятав як хлистала кров із горла товариша, поки його підтримував, як закотилися очі, а з краю рота стікала цівка слини.
Сергій перевірив кобуру лазерного пістолета, уважно роззираючись. Коридор не мав поворотів, але хто його зна, що там у стінах.
Один, нуль.
Сергій опинився на роздоріжжі, тут постукування стало ще гучнішим. Один із ходів перед ним мав би вести в центр керування космічної станції.
Казала мати, що космонавти часто гинуть… Добре, що не завів сім'ї.
Він глибоко вдихнув, пригадуючи мапу. Хід ліворуч має вести до морозильних камер(один із його товаришів подавав звідти показники низької температури, поки не загинув). Прямо видно, що продовжуються кімнати для персоналу. Тобто йому праворуч.
Удома в нього теж були такі переходи. Батьки знімали складське приміщення, який переробили під подобу хатини. Він пам'ятав як малою дитиною блукав сам, уявляючи, що грає в хованки з тінями від лампочок. Він полюбляв це заняття, хоча іноді ставало й сумно. Батьки казали, що колись у нього був і цуцик… Але він цього не пам'ятав.
Один, один.
Коридор вигнувся, завернув ще більш праворуч, і скоро він побачив ілюмінатор. Там блискотіли зорі, так заспокійливо.
Раптом він почув ліворуч від себе дивний пшик. Сергій різко обернувся, закрутив головою, але нічого не помітив підозрілого.
Він звернув за черговий поворот… І застигнув.
Там лежав скелет, явно дуже старий. Скафандр був повністю закритим, що було незвично, а тіло ще повністю не розклалося. Гнилі шматки м’яса звисали з щік, останки очей попадали назад. Їхній зеленувато сірий вигляд змусив Сергія вгамовувати блювоту.
Оглядаючись, він раптом помітив, що руки скелета складені ніби кубельце. Він схилився нижче, щоб краще розгледіти.
І тоді щось врізалося в його бік. Сергій змахнув руками, відштовхуючи. Почулося шипіння, а тоді він помітив у повітрі змах волосся — вбивця тікала.
Кинувся без роздумів за нею, а тоді наштовхнувся на скособочений екран посеред зали. Зашипів, спробував обійти, але той впав жахливо, що тут тільки проповзати під низом, знявши скафандр. Вирішивши, що втрачати вже нічого, Сергій роздягнувся.
Він прихопив із собою лише ножа, розраховуючи на фізичну силу. За екраном розляглося переплетення кабелів, які він почав безжально рубати. Іскри летіли навсібіч, а Сергія від адреналіну вже почало ковбасити.
Він бачив, що істота забилася в кут, налякано на нього витріщаючись.
— Вбивця, — заричав Сергій.
По щоках дівчини полилися сльози, що його потішило. Кабелі попадали, він нависнув над нею.
Це людина чи робот? Та яка вже власне різниця…
Ніж ковзнув головою, застрягаючи в оці. Бризнула кров, потекло щось біле по її щоці. Дівчина забилася, але Сергій міцно тримав. З її рота полилася слина... Це явно не робот.
Він вийняв ніж, а тоді провів по горлу. Угору шарахнув фонтан крові, заляпуючи Сергію обличчя. Він облизнувся та задоволено всміхнувся.
Один, нуль, нуль.
Він усіх вбив. Марка задушив, Софії голову розбив, Петру розрізав горло…
Сергій стояв і реготів.
Цуцику тоді в дитинстві він теж шию зламав…
Він усе згадав.
ШІ тут же був ні до чого…
Точніше, з його допомогою він підробив довідки, щоб стати космонавтом.
Але в усьому винен ШІ.