Сучий син

Маленький хлопчик в білій майці сидів у кімнаті. Цієї ночі йому знову стало погано. Коли він прокинувся — батько вже прибрав у кімнаті, і не встиг тільки замазати подряпину на стіні.

Вони з батьком жили серед порожнечі. Хлопчик зліз зі стільця, за допомогою якого зміг розглянути подряпину, та виглянув у вікно. Голі гілки, мокра, схожа на гниле варення, земля, та жодної хати на десятки кілометрів. Але навіть при цьому, — батько зачиняв усі вікна та двері, коли їхав до міста.

Того дня маленький хлопчик почув кроки батька в коридорі, та прислухався. Батько завжди відчиняв залізні двері повільно, тихо, аби не налякати сина. Проте цього разу відкрив їх впевнено. Серце хлопчика забилося швидше.

— Вдягайся, сину. Йдемо на пікнік.

Хлопчик сидів під вікном, та притулив коліна до грудей, які здіймалися, як трава на вітряній галявині. Він дивився батькові в очі ще кілька секунд, а потім підскочив, одягся, та вийшов з хати.

Батько чекав у дворі. Сіре подвірʼя за його спиною, та бліді, сумні, мертві луги на обрії. Він тримав у руці кошик, з такими ж сірими продуктами.

Вони дійшли за півгодини. Чому так рано вранці — хлопчик більше не питав. Батько устлав два пеньки старим дрантям, дістав два варених яйця, кусень хліба, шматок ковбаси, довжиною з вказівний палець, та пластикову стару пляшку з водою.

— Нехай земля їй буде пухом.

Слова батька злиплися з ранковим вітром, та шелестом дерев. Хлопчик закусив ковбасу хлібом.

— Мені снилося, як мама мене цілувала.

Батько слухав, потім захитав головою, витер очі краєм куртки, та стукнув вареним яйцем по дереву.


Ніч така густа, що важко дихати, якби не повний місяць. Йду подвірʼям. Навколо самотньо. Чутно тільки важке дихання з будки.


Батько почистив друге яйце, та передав його синові. Той запихнув його цілком до рота. Батько подивився на могилу, потім підвів очі, та зосередився на ліску, де знаходилася могила. Похилі, старі дерева. Затхлість, волога всюди. Сонце не проходило всередину. Вони з сином були приховані від усього світу, й нарешті могли возʼєднатися сімʼєю.

І тоді почувся гавкіт. Батько різко озирнувся, та прислухався.

— Тату? — хлопчик підскочив до батька, та схопив за комір куртки.

— Тс-с-с…

Батько притис сина до тіла, та заплющив очі. Собак було кілька. В проміжках між їх гавкітом, батько почув чоловічі голоси в осінній порожнечі ярів.

— Тримай мене за руку міцно-міцно. Поняв?

Хлопчик кивнув.

— Ми бігтимемо. Швидко. Втримаєшся?

Хлопчик кивнув.

— Добре.

Батько озирнувся по сторонах, та побіг так швидко, що ледве встигав висмикати ноги з вологого, сипучого чорнозему.

Цієї ночі також зачинив вікна та двері в кімнату маленького хлопчика.

— Вибач, синку.

— Знову?

Батько зітхнув, та провернув ключ у дверях додаткові два рази.

Вночі хлопчику знову було дуже погано.


Я підхожу до будки ближче. Її боки вмиті чорними розводами, а ланцюг тягнеться від основи всередину. Я чую стогін, якого не чула жодна людина. Мої руки тремтять, мої очі — наповнені сльозами. Я мушу йти далі.


Хлопчику полегшало. Він сидів біля дверей, та схилив до них голову. Його рот був прямо під замком, аби батько міг почути, як схоче. Хлопчик спочатку плакав, а потім застогнав.

— Я не хочу більше бігати…

Батько мовчав. Він сидів так само під дверима, аби не впустити жодного синового слова. Горло стискали спазми.

— Мама така гарна мабуть була, в платтях ходила. — хлопчик сіпнув себе за білу майку, і та впала, розтягнута.

Хлопчик шморгав носом. Батько слухав його, та приклав долоню до дверей, немов погладжуючи сина по спині.

— Мені вона наснилася сьогодні. Цілувала. Мені було так тепло.

Батько прикрив рота долонею, та стулив очі. Вони пекли від сліз.

Тоді хлопчику знову стало погано. Його нудило, ламало кістки. Він кликав батька на допомогу, але вже за хвилину голос сина змінився на вібруюче, низьке, пронизливе ричання.


Я поруч, кохана. Я поруч.

Сідаю навпочіпки біля будки, заглядаю всередину. Моє серце розривається, шлунок верне. Перетворення трапилося під час пологів. Дивлюсь на кохану. Її задні лапи розкидані, немов випотрошена курка. Шлунок та нутрощі повільно пульсують серед сіна, вкритого засохлою кровʼю. Але навіть попри те, що смерть незабаром, вона вилизує нашого сина вперше. І востаннє.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Секта Ріджвея
Другий етап: Улюбленці Дамера
Історія статусів

01/05/24 21:03: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:16: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/24 17:00: Вибув з конкурсу • Другий етап