Гори()ще(!)

З самого дитинства, я ненавидів коли щось потрапляло у вічі. Вони були великі, і до всього відкриті. Весь пісок, пилюка, чи що було навкруги, докоряли їм за це, і безжалісно атакували знущаючись.

І коли туди вкотре, залетіло щось живе, ви можете зрозуміти мій гнів і безсилля. Моє ліве око пекло та боліло. Чим більше днів минало, тим гірше мені ставало. Це було незвично довго, може від хвилювання чи різкого діставання стороннього? До речі – вітання з першою міллю в колекції! Я промивав око водою, та старими краплями. Менше ніж за тиждень, бачення стало розмиватися, хоча до останнього вірив, що це наслідок частого використання телефону та ноута. Черговий ранок приніс мені новину, що око створює речовину, якої важко позбутися. Вона засихала як потоками сліз, що важко вимивалася з рук, від якої рушник, теж ставав якимось гидотно-сірим, поверх початкового зеленого, а око пульсувало всім нервовим, аж до мозку, причепом.

Той біль посилювався під вечір, і стихав, поки я тримав його зажмуреним. Але болю набридло, вдовольнятися лише одним оком, тож він перейшов на інше, яке пронизував то голкою, то огортав ковдрою. Мої очі бачили біль, і виказували благання закінчити його.

Чому я тільки не пішов до лікаря? А, так, в мене не було на це грошей. Єдиний з моїх друзів, хто міг би позичити хоч трохи, вчергове захопився якоюсь ідеєю і зник, доки та затятість не вичерпає його.

Через сходи, аж до самого дальнього правого кута, куди не світило сонце, поверх розкиданих одежин, з яких я виріс, ось де, знайшов ту овальну пластину. Чому я не зніс дзеркало з горища, після материного похорону, якщо могло мені знадобитися? Як виявилось, знадобилось.

Я пильно роздивлявся ліве око, що цілковито посіріло, та праве, що червоніло, доки чергова клята міль, туди ж не залетіла. В самісіньке чортове око! Те, ціле! З враження, я відсахнувся, вдарився головою об балку, перекинув довбаний стіл зі старими журналами на себе, що стояв поруч, і все це - тримаючи дзеркало. Втрачена свідомість на секунду минула. Буває і гірше. Відпустив рештки «цілого» дзеркала. Тепер знову дивитися чи «ціле» око в порядку? Та і яке вже воно ціле? Шкіра заскиглила втручанням, певно зібрала в себе трохи скла. Згадавши за око, посунув руку виколупувати безмозку комаху.

Не певен, що було далі, ті паскуди, ніби в мені щось відчували, і зліталися, ніби інопланетні армади, сховані тут, що цього моменту чекали. Вони лізли скрізь, і найгидотніше, у самого рота, такого до цього чутливого. І я не міг виборсатися, скільки б не здригався та не злився, так і лишався заваленим. Вони лізли через відкриті ніздрі, вуха, рота, якого закрив, сподіваючись завершити божевілля. І я зник, серед того рою, що плоть мою і душу ґвалтували.

Темрява розірвалася шепотом, що ріс, та виростав у все чіткішу мову.

- Друже, де ти там? Я за тобою скучив, хочу розповісти, що я дізнався нового.

Я не бачив його, лише чув, як він підіймався сходами. Трохи посовавшись, так і не зміг вибратися з цього теплого кокону власної катастрофи. В роті пересохло аби кричати, неважливо, зараз мене знайдуть і врятують. Він не міг мене бачити, але чув, що він ходить поблизу, запевне шукаючи мене.

Ось підійшов зовсім близько, він точно стояв поруч, і мав бачити волосся. Чув як бовтається його баклажка з водою. Чому ж він просто стояв?

- Блаженний час! Блаженна всеприсутність Владики! Нехай стане він тобі відомим! Нехай попередні, зцілені душі, полегшать твій шлях: миші, ящірки, коти, кролі, і собаки, стануть твоїми провідниками до полегшення! Нехай, ти не знатимеш жалю за своїм тілом, і болем його очищення!

«Хто ти, хлопець?

Хіба ти не чуєш?

Цей хлопець ніколи не бачив вогню!»

Вогонь, позбав його мук, і убезпеч від нових гріхів! Нехай Вогонь - забере моїх друзів!

Тоді я вирячився за напрямком звуку, і він побачив мене, мої очі, і може щось ще. Щось впало, вдарило теплом, а вогонь ошпарив мої чуття.

І він закричав, будучи певним, що правий, і встав на цю стежину саме вчасно, а я від болю закричав. Відчував, як з тіла мого звільняються мов волосини - колонії молі, що знову зліталися на світло, світло, яким був я.