Нарешті

Захряснувши двері авто, можливо, занадто сильно, Єгор попростував до виходу з паркінгу швидкими кроками. Чоловік поспішав. Хоч він і був певний щодо новини, яку приготувала для нього дружина, йому однак не терпілося почути її прямо з її уст. Нарешті, у нього буде дитина. Всі ті сварки, які виникали через її неспроможність подарувати йому первістка, почали здаватися неважливим дріб’язком.

Вийшовши з паркінгу, Єгор спохмурнів. Раптом він згадав, що до Оксани сьогодні мала б завітати одна з її вагітних подруг, буцім для того, щоб дати пораду щодо успішної вагітності. Значить, зранку вона не відчувала нічого такого. Голос дружини по телефону був радісним і вона сказала, що новина термінова і сподобається йому, проте це могла б бути і незначуща новина про якийсь зі способів завагітніти, про який Оксана почула від подруги. І цю хрінь собачу йому доведеться проковтнути у присутності цієї самої подруги.

Єгор зупинився і потренувався напускати на обличчя ввічливий та радісний вираз. Звісно, якщо новина дійсно не про вагітність, потім він приб’є дружину, але, якщо подруга все ще в гостях, треба буде сприйняти новину при ній більш спокійно. Тому, вдовольнившись своїми вправами, Єгор почимчикував далі, тепер вже похмуріший, ніж був.

Коротко кивнувши, Єгор проминув консьєржа і скочив у ліфт. Слабка надія на те, що все буде по його сценарію, ще жевріла десь у грудях. Піднявшись на свій поверх, Єгор вирішив не дзвонити у двері. Натомість видобув з кишені ключа і встромив його в замкову шпарину. Відчинивши двері, чоловік прогуркотів:

— Я вдома! —

і одразу завмер.

В коридорі лежала незнайома йому жінка. Її обличчя було звернене догори і на ньому застиг вираз невимовного болю. Очі заскляніли. В ніздрі Єгора потрапив солодкавий запах крові. Черево жінки було розпороте і вивернуте навиворіт. Навколо утворилася калюжа крові. Неакуратно зібрані нутрощі було кавалком запхнено в черевну порожнину. До горла підкотилася нудота і Єгор, не стримуючись, виблював.

— Що за... — ледве спромігся вимовити він, коли весь вміст шлунку змішався з кров’ю на підлозі.

У відповідь йому з кухні почулися повільні кроки. За мить в коридорі з’явилась постать Оксани. Її нажахані очі втупились у нього, як і завжди, коли вона не знала, в якому настрої чоловік прийшов додому. На руках жінки покоївся вкритий кров’ю і слизом бридкий зародок. Єгор туманним поглядом глянув на дружину. Ніби в сповільненій зйомці її рот розтягнувся в усмішці, залишивши очі скляними і сповненими страху перед чоловіком.

— Сподіваюсь, ти радий, коханий, — вимовила вона тремким голосом. — Нарешті, я подарую тобі первістка.