Втеча

Дашка, роздряпавши мені кігтями руки, жалібно нявкнула і втекла.

Вочевидь британські короткошерсті все ж не мисливці... Ну і що? Сама справлюсь.

Тріщина в кутку кімнати була чималенькою, там копошилися ці створіння... маленькі і побільше, різних кольорів та забарвлень. Один з них, не такий вже й огидний на вигляд, різко вистрибнув з щелини і опинився на моєму плечі. Випроставшись,  я струсила його і, раптово, розлютилася. Ну ні, так справа не піде. Він завмер у стійці на підлозі буквально в декількох сантиметрах від мене.

Який нахаба! Втім, щури, нехай навіть і ось такі, зовсім невеликі домашні звірята все ж вельми мерзенні тварюки. Адже заради власного виживання не гребують нічим, харчуючись навіть одне одним. Втекла півроку назад парочка таких щурят, розплодилася і навіть бетон не встояв перед ними. Скільки їх тепер в цій ущелині незрозуміло.

Неспішно знявши капець з лівої ноги, розмахнувшись, як слід, я вдарила ним нахабу.

Звичайно. Я ж не чекала відповіді. А коли відчула перший укус, він лише заохотив мене.

- Ах, ти ж тварюка!

Щур полетів об стіну. Тепер в кімнаті було вже дві кривавих плями, а на мене дивилася команда месників, ворушачи вусами. Домовившись про план нападу, вони кинулися на мене всі разом.

Відмахуючись, і волаючи щось невиразне, я відчула гострий біль. Але жах навали був ще болючішим. Опираючись, все ж опинилася на підлозі і почула хрускіт власних кісток. Крім їх звіриного запаху, щось ще відволікало мою увагу. На стелі сиділа величезна бабка і дзижчала. Поступово мої очі залила кров…

***

- Об'єкт Ейч вийшла з прописаної свідомості.

- Ну що ж, впоралася на відмінно! Ніякого відчаю! Тільки боротьба та прагнення до перемоги! Саме час, на цьому піку емоцій включити її в гру. Показавши цим фанатам штучного інтелекту, що жива людина все ще в силах перемогти власною волею міць трансформерів!"

Пролунав писк апаратури.

- Сер... сер... об'єкт Ейч втрачається! Я не можу відстежити її..."

***

Вдихнувши легкий, майже непомітний аромат квітів, я

вже крокувала по полю з ромашок, волошок та кульбабок. Моє волосся ласкаво гладив вітер. Створена мною реальність мені подобалася набагато більше, і, скільки б я не проіснувала в ній, я буду щаслива і вільна.

Впавши на м'яку землю, я одягла віночок з квітів собі на голову, і, посміхнувшись, закрила очі.

 

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Демони Катажини
Історія статусів

01/05/24 10:53: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/24 00:17: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/24 21:01: Вибув з конкурсу • Перший етап