Ч: — Все, записує.
Ж: — Нащо тобі це?
Ч: — Попереду блокпост! Зараз даватимуть повістку! А аудіо буде доказом у суді, що це було зроблено не за правилами…
Ж: — Не дадуть тобі повістку! У тебе бронь!
Ч: — Слухай, яка бронь?! Тут востаннє був блокпост на початку війни! Все тихо, під’їжджаємо…
*звук відкривання вікна*
С: — Вітаю, сержант Кропива, куди прямуєте?
Ч: — Додому.
С: — Родина з чотирьох: двоє дорослих і двоє дітей. Так?
Ч: — Так.
С: — А де проживаєте?
Ч: — На вулиці Богдана Хмельницького 34. А що відбувається? Чому знову поставили блокпости?
С: — Сталося одна неприємна ситуація. Але зараз проводиться зачистка. До ранку все буде добре. Ваша адреса зараз у зоні безпеці. Постарайтеся добратися чимшвидше додому. Після цього міцно зачиніть двері та нікому не відкривайте. Ця зона зараз знаходиться в комендантський годині. Зрозуміло?
Ч: — Так.
С: — Щасливої дороги!
Ч: — Дякую.
*звук закривання вікна* та *звук двигуна машини*
Ж: — Нічого собі, напевно, ловлять якихось шпигунів або розвідгрупу.
Ч: — Напевно...
*гудіння мотора машини*
Ч: — Бляха! Диви, ще один блокпост! Добре, що не вимикав запис.
*звук відкривання вікна*
С: — Сержант Білецька, куди прямуєте?
Ч: — Додому, Хмельницького 34. Нас уже зупиняли на першому блокпості.
С: — На жаль, ситуація змінилася. Автотранспорт далі заборонений. Можете йти далі, але тільки пішки.
Ч: — Що?! Та тут ще десь півтора кілометри йти!
С: — Автотранспорт далі заборонений! Можете поставити он на те паркувальне місце. Завтра зранку зможете забрати машину.
Ч: — Але чому?!
С: — Це наказ! Або розвертайтеся назад і ночуйте в готелі!
Ч: — Добре, підемо пішки!
С: — У вас приблизно тридцять хвилин. Справитесь?
Ч: — Звичайно, а потім що?
С: — Зачистка… Як дійдете додому, забарикадуйте двері, закрийте вікна шторами та нікого не впускайте. До вікон не підходити!
Ч: — Так, так, знаємо… комендантська година.
С: — Саме так. Щасливо.
*звук закривання вікна* та *звук двигуна машини*
Ч: — Нє, ну це вже взагалі наглість! Навіть в лютому такого не було!
Ж: — Артур радій, що повістки не дали…
Д: — А що таке комендантська година?
Ж: — Вірусь, це коли не можна ходити по вулицях.
Д: — А чому?
Ж: — Дома поясню!
*припинення звуку двигуна машини*, *звук закриття дверей машини*
Ч: — Я беру малого на руки, а ти візьми покупки. Йдемо швидко.
Ж: — Ок.
*шурхіт*, *звук кроків по асфальту кілька хвилин*
Д: — А що таке комендантська година?
Ч: — Сказала тобі мама, дома пояснимо! Не відставай!
*звук кроків по асфальту*
Ж: — Так моторошно… Ці сутінки. На вулицях нікого немає! Усі вікна наглухо зачинені.
Ч: — Ну звісно ж! Комендантська година!
Ж: — Просто так незвично… Тільки чути наші кроки... Наче все місто вимерло... Зазвичай комендантська година була вночі, а у нас ледь-ледь як сонце зайшло.
Ч: — Війна, що поробиш…
Ж: — Диви, попереду ще один солдат!
С (здалеку): — Стійте!
*звук кроків зник*
Ч: — Свої!
С: — Хто такі?
Ч: — Цивільні! Нас пустили, йдемо додому.
С: — Ситуація змінилася! Тут небезпечно! Мусите повертатися назад!
Ч: — Що?! Та нам тут пройти метрів триста — і ми вже дома.
С: — Не можна! Повертайтеся назад!
*якийсь віддалений крик*
Ч: — Це що там за хєрня?
С: — Повертайтеся назад, негайно! Я перевірю, що там!
*клац*
Ж: — Він зняв зброю з запобіжника!
Ч: — Я бачив…
Ж: — Артуре, мені страшно! Я беру дітей і повертаюсь до машини!
Ч: — Ага, давай, я зараз наздожену.
С: (здалеку, нечітко): — Не підходьте, інакше відкриваю вогонь!
С: (здалеку, нечітко): — Повторюю. Зупиніться, інакше відкриваю вогонь на ураження!
*кілька коротких черг з автомата*
Ч: — Ні хєра собі, бляха. Піздєц!
*кілька коротких черг з автомата*
Ч: — Їбать! Ну нахуй!
*звук частих кроків і хекання чоловіка*
Ч (криком): — Аліса, дай малого і уйобуєм!
Ж: — Що сталося? Хто стріляв?
Ч: — Зомбі!!! Потім розкажу!
Ж: — За тобою біжить якась жінка.
Ч (криком): — Уйобуєм!!!!
*звук частих кроків і хекання чоловіка*
Ч: — Аліса, стій! На малого і тікай! Я її затримаю!
*плач дітей*, *звук частих кроків, що віддаляються*
Ч: — Сука, не підходь! Їбать, де твоя рука?! Сука, я серйозно, буду бити зі усієї сили!
З: — Ти-и-и Мус-с-с-сиш Бу-ти-и-и з На-а-а-ми-и-и-и…
*звук розприскування спрею*
Ч: — Агррх, блять…. Агррхх Аррррр, М’-я-я-я-я-я-с-с-с-о-о-о….
*стукіт*, *звук частих кроків*
*крик жінки*
Ж: — Артуре, що з тобою! Артур!!! А-а-а-а-а!!! Відчепись!! Рятуйте!!!
*крики жінки та дітей*, *стук, наче упав записувач*, *плач дітей*,
*тиша*