Запис_001

Ч: — Все, записує.

Ж: — Нащо тобі це?

Ч: — Попереду блокпост! Зараз даватимуть повістку! А аудіо буде доказом у суді, що це було зроблено не за правилами…

Ж: — Не дадуть тобі повістку! У тебе бронь!

Ч: — Слухай, яка бронь?! Тут востаннє був блокпост на початку війни! Все тихо, під’їжджаємо…

*звук відкривання вікна*

С: — Вітаю, сержант Кропива, куди прямуєте?

Ч: — Додому.

С: — Родина з чотирьох: двоє дорослих і двоє дітей. Так?

Ч: — Так.

С: — А де проживаєте?

Ч: — На вулиці Богдана Хмельницького 34. А що відбувається? Чому знову поставили блокпости?

С: — Сталося одна неприємна ситуація. Але зараз проводиться зачистка. До ранку все буде добре. Ваша адреса зараз у зоні безпеці. Постарайтеся добратися чимшвидше додому. Після цього міцно зачиніть двері та нікому не відкривайте. Ця зона зараз знаходиться в комендантський годині. Зрозуміло?

Ч: — Так.

С: — Щасливої дороги!

Ч: — Дякую.

*звук закривання вікна* та *звук двигуна машини*

Ж: — Нічого собі, напевно, ловлять якихось шпигунів або розвідгрупу.

Ч: — Напевно...

*гудіння мотора машини*

Ч: — Бляха! Диви, ще один блокпост! Добре, що не вимикав запис.

*звук відкривання вікна*

С: — Сержант Білецька, куди прямуєте?

Ч: — Додому, Хмельницького 34. Нас уже зупиняли на першому блокпості.

С: — На жаль, ситуація змінилася. Автотранспорт далі заборонений. Можете йти далі, але тільки пішки.

Ч: — Що?! Та тут ще десь півтора кілометри йти!

С: — Автотранспорт далі заборонений! Можете поставити он на те паркувальне місце. Завтра зранку зможете забрати машину.

Ч: — Але чому?!

С: — Це наказ! Або розвертайтеся назад і ночуйте в готелі!

Ч: — Добре, підемо пішки!

С: — У вас приблизно тридцять хвилин. Справитесь?

Ч: — Звичайно, а потім що?

С: — Зачистка… Як дійдете додому, забарикадуйте двері, закрийте вікна шторами та нікого не впускайте. До вікон не підходити!

Ч: — Так, так, знаємо… комендантська година.

С: — Саме так. Щасливо.

*звук закривання вікна* та *звук двигуна машини*

Ч: — Нє, ну це вже взагалі наглість! Навіть в лютому такого не було!

Ж: — Артур радій, що повістки не дали…

Д: — А що таке комендантська година?

Ж: — Вірусь, це коли не можна ходити по вулицях.

Д: — А чому?

Ж: — Дома поясню!

*припинення звуку двигуна машини*, *звук закриття дверей машини*

Ч: — Я беру малого на руки, а ти візьми покупки. Йдемо швидко.

Ж: — Ок.

*шурхіт*, *звук кроків по асфальту кілька хвилин*

Д: — А що таке комендантська година?

Ч: — Сказала тобі мама, дома пояснимо! Не відставай!

*звук кроків по асфальту*

Ж: — Так моторошно… Ці сутінки. На вулицях нікого немає! Усі вікна наглухо зачинені.

Ч: — Ну звісно ж! Комендантська година!

Ж: — Просто так незвично… Тільки чути наші кроки... Наче все місто вимерло... Зазвичай комендантська година була вночі, а у нас ледь-ледь як сонце зайшло.

Ч: — Війна, що поробиш…

Ж: — Диви, попереду ще один солдат!

С (здалеку): — Стійте!

*звук кроків зник*

Ч: — Свої!

С: — Хто такі?

Ч: — Цивільні! Нас пустили, йдемо додому.

С: — Ситуація змінилася! Тут небезпечно! Мусите повертатися назад!

Ч: — Що?! Та нам тут пройти метрів триста — і ми вже дома.

С: — Не можна! Повертайтеся назад!

*якийсь віддалений крик*

Ч: — Це що там за хєрня?

С: — Повертайтеся назад, негайно! Я перевірю, що там!

*клац*

Ж: — Він зняв зброю з запобіжника!

Ч: — Я бачив…

Ж: — Артуре, мені страшно! Я беру дітей і повертаюсь до машини!

Ч: — Ага, давай, я зараз наздожену.

С: (здалеку, нечітко): — Не підходьте, інакше відкриваю вогонь!

С: (здалеку, нечітко): — Повторюю. Зупиніться, інакше відкриваю вогонь на ураження!

*кілька коротких черг з автомата* 

Ч: — Ні хєра собі, бляха. Піздєц!

*кілька коротких черг з автомата* 

Ч: — Їбать! Ну нахуй!

*звук частих кроків і хекання чоловіка*

Ч (криком): — Аліса, дай малого і уйобуєм!

Ж: — Що сталося? Хто стріляв?

Ч: — Зомбі!!! Потім розкажу!

Ж: — За тобою біжить якась жінка.

Ч (криком): — Уйобуєм!!!!

*звук частих кроків і хекання чоловіка*

Ч: — Аліса, стій! На малого і тікай! Я її затримаю!

*плач дітей*, *звук частих кроків, що віддаляються*

Ч: — Сука, не підходь! Їбать, де твоя рука?! Сука, я серйозно, буду бити зі усієї сили!

З: — Ти-и-и Мус-с-с-сиш Бу-ти-и-и з На-а-а-ми-и-и-и…

*звук розприскування спрею*

Ч: — Агррх, блять…. Агррхх Аррррр, М’-я-я-я-я-я-с-с-с-о-о-о….

*стукіт*, *звук частих кроків*

*крик жінки*

Ж: — Артуре, що з тобою! Артур!!! А-а-а-а-а!!! Відчепись!! Рятуйте!!!

*крики жінки та дітей*, *стук, наче упав записувач*, *плач дітей*,

*тиша*