Не наступайте на люк!

Я не втомлююся попереджати: не наступайте на кришку каналізаційного люка! Ніколи не робіть цього! Особливо якщо ви їх не порахували!

 Ми намагаємося допомогти, але з кожним роком нас стає все менше і ми просто фізично можемо не встигнути схопити вас за руку, чи відштовхнути, щоб ви не наступили на люк.

  От наприклад, сьогодні я ледь встигла відштовхнути дівчину. Підошва її чобітка майже торкнулася кришки люка. Якби вона стала на нього хоча б з правої ноги – тоді ще, можливо, нічого лихого й не трапилося б, але ж вона намірилася ступати лівою! Я саме вчасно нагодилася, щоб відштовхнути її.

 А якби я не встигла?!

 Я гукала до неї:

– Не ставай на люк!

 Але вона неначе й не чула. Тоді я підбігла і штовхнула. Вона впала: порвала колготки, заляпала брудом шубку. Але все ж могло бути набагато гірше! Якби вона стала на кришку люка, помер би хтось з її рідних – найпевніше що мама, бо ж це номер "двадцять один".

 Дівчина репетувала, погрожувала мені поліцією, а її хлопець сказав:

– Облиш, хіба не бачиш? Вона божевільна!

 Вони всі вважають нас божевільними, то й нехай. Не знаю як інші, але особисто я подяки і не чекаю. Я просто кожного дня роблю свою роботу.

 Ще затемна виходжу на вулицю, йду в умовлене місце – не питайте, звідки я знаю, куди маю йти – просто знаю і все. Звідти рухаюся в певному напрямку, а дорогою рахую кришки каналізаційних люків. На небезпечних ставлю відмітку, дехто з наших загороджує їх попереджувальними стрічками, я просто ставлю хрестик білою крейдою. Ніколи не ставайте на люк, якщо там стоїть бодай якась позначка. Навіть якщо позначки немає – все одно не ставайте, можливо вони ще не пораховані. Якщо люк в неосвітленому місці, тоді я закидую його гілками, щоб ніхто не втрапив туди вночі. Вночі є найнебезпечніші години – це з 3:00 і аж до світанку – тоді найчастіше люди втрапляють у халепу, а от з 12:30 і до другої години ночі, майже нічого не трапляється.

 Насправді поганих люків не так то й багато, але їх всі треба знати.

  От номер "сім", наприклад, то до дрібних невдач: колесо в машині проб'єте, чи кран вдома потече, в ліфті застрягнете, чи посваритеся з кимось – щось таке. В люки під номером "9" люди найчастіше падають, чомусь вони завжди погано закриті, але там хоча б води гарячої немає. Ошпарюються в "одинадцятому", в "дванадцятому" – ламають ногу. А от люк під номером "13", навпаки, я завжди стаю на нього, щоб зарядитися позитивною енергією, це моє місце сили. Але вам не раджу цього робити, бо ж ви могли й неправильно порахувати, станете замість "13" на "12" і обов'язково зламаєте як не ногу, то руку, якщо наступите не лівою, а правою ногою. Бо права, чи ліва нога – це також має значення! Також важливо! Не можна наступати на люки лівою ногою!

 "18" і "19" – теж погані, і "6", а ще "шістдесят шість", і "шістнадцять"– не дуже. Та найгірший з них, звичайно ж, "666".

 Якщо ви провалитеся в люк під номером "шістсот шістдесят шість" – ви позаздрите мертвим. Вас вже ніколи не знайдуть, а місце в якому ви опинитеся гірше за найжахливішу фантазію про пекло, яка будь-коли проявлялася в найвигадливіших людських фантазіях. І тут вже вам ніщо не допоможе, немає значення якою ногою ви на нього наступите. Звідки я про це знаю? Просто знаю і все!

  Після "шістсот шістдесят шостого" я далі не рахую. Ставлю на ньому позначку і, нарешті, можу йти додому, щоб трохи перепочити. І так щодня! Без вихідних і відпусток!

 Раніше нас було багато, та з кожним роком стає все менше і менше. Я навіть не уявляю, що буде з цим Світом, коли останній з тих, хто робить для вас усю цю роботу, помре. Що буде, коли пекельне зло, що причаїлося в шістсот шістдесят шостому, насититься і вирветься на поверхню?

 Тому я прошу – будьте обережні! Не наступайте на кришки каналізаційних люків, особливо на ті, що з позначками, хоча й на інші також.

Я намагаюся, але важко встигнути полічити їх усі вчасно, тому просто: не наступайте на люк! Це ж так просто! І навчіть своїх дітей, скажіть їм, що це – небезпечно!

 Не наступайте на люк!