Шторм

То був перший потопельник в його житті. Він бачив мертвих дельфінів, яких викидала на берег вода, і які довго гнили на узбережжі, отруюючи повітря ядучим смородом, спостерігав як батько колов свиню і її кров цівкою стікала на втоптану землю подвір’я, пам’ятав воскові щоки та запалі очі покійної матері, що наче маленька невдала лялька лежала в труні. Але такої гладкої, надутої шкіри без жодної зморшки він не зміг би собі уявити. Тут, сам на сам з тілом, він відчував дивне сплетіння страху й цікавості, і цей коктейль примусив його вклякнути на місці.

Ні, спочатку хлопець не підходив до мерця. Лише здалеку спостерігав, як сіре та брудне море то виштовхувало на берег, то знов поглинають щось велике і дивне. Він навіть довго не міг зрозуміти, що бачить перед собою, і все чекав, допоки хвилі полишать істоту на березі. І лише коли тіло з розкинутими руками й ногами лишилося на піску, прийшло усвідомлення – це колись було людиною.

А вітер все наростав, змішувався з морською водою та піском, лишав бридкий присмак у роті, дарував огидний хрускіт піщинок на зубах. Хлопець подумав, що скоро почнеться дощ, і опухле тіло здалося йому знамення страшного шторму.

Насправді він не знав, чому підійшов до знахідки. Просто почав рухатися в сторону постаті, що лежала горілиць до неба - майже без одягу, з великим круглим животом і товстими кінцівками. Вітер проходився по ідеально гладкій шкірі небіжчика, і хлопець ладен був закластися, що від того холодного дотику неживим тілом розливаються ледь помітні здригання.

«Якщо треба буде померти, то тільки не так» - промайнуло у нього в голові, поки хлопчина дивився на безволосу голову невловимо неправильної, сплющеної форми. Він навіть засумнівався, чи справді це людське тіло – наскільки неприродною здалася йому та голова, настільки тонкими, майже відсутніми були на ній губи, такими випираючими здавалися на ній широко відкриті очі мертвої риби.

Хлопець глянув у сторону, де був його дім. Давно треба було, як і інші рибалки, зібрати з піску розкидані вудочки, вернутися до батька, що вже, мабуть, посоловів від горілки, бо сьогодні була п’ятниця, бо заробітку майже не було, бо синоптики обіцяли великий шторм, а отже на човні в море не вийдеш. І порожнє відро сина, в якому мала б бути риба, стане ще однією причиною напитися.

Хлопець вже ладен був йти, але за гладкою щокою потопельника щось ворухнулося, та голову знову затопила вода.

Хвиля пішла, і великий рот виявився широко відкритим. З нього вивалювалася в'язка рідина чорного кольору, в якій метушилося щось довге і блискуче. Воно крутилося в тому студні, аж поки не зачепилося за рінь безліччю дрібних та тонких лапок і вилізло зі згустку. Гігантська сколопендра, опинившись без води, миттю закопалась у грубий мокрий пісок, але хлопчик на секунду здалося, що вона залізла просто йому під шкіру.

Небо розкололося звуками грому. Хлопець здригнувся під натиском холодного жаху, повернувся тікати, бігти звідси щодалі, та не помітив, що хвилі вже стали зовсім великими.

Його збило з ніг, накрило солоним смаком, залило йому вуха, ніздрі та рот бридкою, майже слизькою морською водою. Коли хвиля схлинула, він впав навколішки та майже одразу ще одна стіна води вдарила його в спину, і щільно притиснула до холодного узбережжя.

В обличчя безжально вп'ялися піщинки, хлопець повернув голову в бік, тікаючи від болю, і крізь мутну воду побачив широко відкриті мертві очі, в глибині яких ворушилися сотні дрібних та тонких чорних ніжок.

Більше нічого зробити він не встиг - випнуті з орбіт очі моргнули, короткі товсті руки непорушного раніше тіла неприродно смикнулися в бік хлопця, сіра шкіра почала рухатися. Він закричав, впускаючи воду і маленьких сколопендр у свої легені.

Були гроза і шторм такої сили, якої давно ніхто не бачив. Чимало кораблів затонуло, тут і там вздовж берегової лінії море забрало кілька життів. Синоптики говорять про кліматичну аномалію і попереджають, що такі бурі в найближчі роки будуть повторюватися.