Знахідка

Довелось постаратись, щоб просунути палець в отвір, в якому колись була ручка, і відсунути віконце, пустивши в трамвай трохи свіжого повітря. Ще трохи – і кінцева, тож повиходили всі ті бабусі яким завше дує. І як вони терплять цю спеку, до пекла привчаються чи що? Раптом мою увагу привернув відблиск на підлозі між сидіннями. Нахилившись ближче я побачив, що це сріблястого кольору монетка.

Я підняв і ближче роздивився знахідку. З одного боку була зображена жіноча голова у профіль і цифри “1999”, з іншого – орел і напис “ONE DOLLAR”. Я присвиснув. Звісно не багатство, та доларову монетку я тримав у руках вперше. Хоч курс поступово летів у прірву та мабуть я її не мінятиму. Підкинув монетку пальцем, в повітрі замиготіли оберти, і спіймав стиснувши в кулаці. Непоганий вийде талісман.

Наступна зупинка моя, ще п’ять хвилин ходу і я в гуртожитку. Як тільки я пройшов двері, в лице війнуло хвилею жару, яка змусила на секунду заплющити очі. Коли я їх відкрив то застиг з розкритим ротом.

Навколо була сама розтріскана суха земля, з якої де не де виходили уламки скель. Різкі пориви вітру переганяли крупинки піску, а небо було затягнуте грозовими хмарами. Раптом ззаду почувся тоненький голосок:

— Привіт! Зіграємо у гру?

Я рвучко обернувся і побачив дівчинку років семи-восьми. Вона сиділа на великому камені і зацікавлено дивилась на мене.

— Ти хто? І де це ми?

— Це неважливо. Давай грати!

Це було надто химерно. Це місце і дівчинка довіри не викликали. Тож я спочатку рушив спиною вперед, а за кілька кроків розвернувся і вже хотів чкурнути між двома скелястими виступами, та дорогу мені перекрив звір. Мабуть, найбільше він був схожий на гієну, тільки якби вона була завбільшки як кінь. Кілька секунд – і з боків вискочило ще двійко таких. Вони повільно наступали відтісняючи мене до дівчинки.

— Бачиш, вони теж хочуть гратись.

— І в що ти хочеш зіграти? — я зрозумів що виходу немає.

— Здається в тебе є гарна монетка.

Я автоматично дістав з кишені знайдений долар. Дівчинка заплескала в долоні і радісно загукала:

— Вона, вона! Давай загадувати сторону на яку вона впаде.

— На що граємо?

— Зіграємо три рази, і ти потрапиш додому. Але ставка кожен раз буде інша. Нехай на першу гру ставкою буде твоє око.

— М-моє око?

— Так! То що, орел чи дівчинка? — діловито спитала вона. — ти сам обираєш і навіть сам кидаєш.

— Орел.

Я підкинув монету, зловив, заплющив очі і поклав на тильну сторону долоні іншої руки. А коли розплющив, то видихнув з полегшенням, до мене виблискував орел.

— Ти виграв. — розчаровано протягнула дівчинка. — за це наступна ставка буде менша – тільки твій лівий мізинчик. То що обираєш?

— Знову орел.

Кидок, схопив, заплющив очі, поставив на руку. Розплющив і побачив жіночий профіль.

— Ой ой, програв.

Одна з гієн блискавично метнулась і хірургічно точним кидком відкусила мій лівий мізинець. Різка біль спалахнула і змусили мене скрикнути. Я автоматично пригорнув скалічену руку, вимастивши монету кров’ю.

— Що ж остання гра, але тепер вже обираю я. Якщо випаде орел – тобі вирвуть серце. А якщо випаде дівчинка — вона зазирнула мені в очі і хижо посміхнулась — тобі відкусять голову.

…

Чоловік у чорній шкіряній куртці присів на лавку. Ох і причепа та бабка, захотіла, щоб він допоміг їй донести сумку до її дому. Ледь її спекався, з хвилини на хвилину сюди повинна підійти ця мала з тіндеру. А що від цієї бабки, що від її сумки так несло, що аж очі засльозились. Ризикувати просякнутись цим запахом він не хотів.

Раптом його погляд потрапив на щось маленьке на землі. Невже в тієї баби щось випало? Чоловік простягнув руку, підняв і підкинув в руці монетку.