Мурахи

— Дідько! — почула Аліса голос батька з ванної кімнати і одразу швидкі кроки матері.

— Що сталося?

— Знову ці мурахи.

— А я тобі казала, треба викликати службу з дезінфекції, — почулось шипіння спрею, — Ця отрута не допомагає.

Аліса встала з ліжка і притислась вухом до дверей. Вона чітко могла уявити як батько стискає щелепи і роздуває ніздрі, як його обличчя червоніє від злості, але нічого не їй заперечує. Ніколи не заперечує.

— Добре, коли повернусь з відрядження подзвонимо у службу.

— Ну, нарешті!

Двері у ванну зачинилися, клацнув обертаючись ключ. Аліса швидко відійшла від дверей і сіла на ліжко, коли двері в кімнату відчинились.

— Ти ще не спиш?

— Вже лягала — стискаючи кулаки в кишенях халата відповіла вона.

— Чудово.

— Тато завтра у відрядження їде?

— Так, — з важким зітханням відповіла мати.

— На довго?

— На тиждень, — її повіки опустилися, а губи склались в тонку лінію — розмову було закінчено.

Аліса кивнула головою на знак того, що зрозуміла і мати вийшла, не зачинивши за собою дверей. Вона подивилась на календар, що висів на стіні біля ліжка. Тиждень. В неї залишився тільки один тиждень.

Вночі, одразу після того, як затих телевізор в спальні батьків, Аліса тихо прокралась у ванну кімнату. Увімкнувши ліхтарик на телефоні вона дістала з полички біля дзеркала лезо від старого батькового станка. Аліса відклала телефон і закотивши рукав халата, передпліччя вкривали десятки шрамів старих і нових. Вона піднесла лезо до шкіри і натиснувши зробила надріз. Крапля крові впала на дно ванни, червоний колір контрастував з білим акрилом і здавалося виїдав очі. Дужче натиснувши на поріз Аліса видавила невелику калюжу крові — її справу зроблено, тепер треба чекати. Через хвилину світло телефонного ліхтарика вихопило двох мурах, які повзли вниз по стінці ванної, на її обличчі з’явилась ніжна посмішка.

**

— Я запускаю прання, в тебе щось темне є?

— Ні.

— Точно? — мати підійшла до шафи і відчинила дверцята, — Господи, чому тут такий безлад?

Покопирсавшись в речах Аліси, вона витягла дві зім’яті футболки і спортивні штани.

— Ти це вдягала.

— Тільки два рази.

— Нічого, — мати кинула на неї суровий погляд, — Ти зайнята? Почисть картоплі, батько вже скоро буде, я нічого не встигаю.

Не чекаючи на відповідь вона вийшла з кімнати, Аліса пішла за нею. Увійшовши на кухню, вона дістала з шухлядки ножа, злегка провела кінчиком пальця по лезу, на шкірі виступила червона смужка крові — чудово. Аліса міцно стиснула ножа в долоні і нечутними кроками зайшла у ванну кімнату, як вона робила це кожну ніч останні три місяці.

Мати сиділа спиною до неї, перебираючи брудний одяг. Аліса повільно видихнула, краще і бути не могло. Вона зробила це швидко, навіть сама не усвідомила, як ніж вже був в сонній артерії її матері, один удар, другий і третій, вона відступила, а мати стискаючи рану на шиї намагалась підвестись. Штовхнувши її на підлогу, Аліса нависла зверху із занесеним над головою ножем, останній удар і з ока її матері стирчить кухонний ніж.

Якийсь час Аліса просто дивилась на неї не в змозі відвести погляд — це зачаровувало, заспокоювало. Вийнявши з ока ніж, вона підвелась і окинула поглядом кімнату: калюжа крові розтеклась по всій підлозі, мурахи роїлись маленькими групками, сьорбаючи те, до чого вона їх привчила. Аліса не могла стримати ні сліз, ні посмішки.

**

— Я вдома, — зачинивши двері, батько роззувся і зняв куртку.

Ніхто йому не відповів, що було не дивно, але у квартирі стояла абсолютна тиша і це його напружило. Не було звуку телевізора, чи пральної машинки — нічого, так наче вдома нікого не було.

— Наташ! Алісо! Ви вдома?

Він пройшов коридором до кухні, на столі лежав закривавлений ніж. Щось сталося. Діставши телефон він набрав дружину, знайома мелодія розітну тишу квартири. Звук доносився з ванної кімнати, припинивши виклик він пішов туди. Відчинивши двері, батько не втримався і впав на коліна з рота зірвався стогін. Його дружина лежала на підлозі залитій власною кров’ю, а мурахи обсівши частину її обличчя та шиї поїдали плоть.