Покарання

Гострі ікла блиснули переді мною, і я прийшов до тями...

Краплі поту стікали по моїй розпаленій шкірі, і я уривчасто дихав. Який моторошний сон! Вже третю ніч мені сняться змії, що повзуть по моєму тілу. Вони стискають мої руки, обкручуються навколо них і шиплять... шиплять, висовуючи свій довгий язик. Я намагаюся скинути їх з себе, але вони продовжують обплітати мене немов деревце, намагаючись позбавити мене почуттів і свідомості.

Ця спонтанна подорож до Індії стала для мене величезним розчаруванням, незважаючи на те, що я наробив чудові фотографії для журналу «Life in travel». Весь цей час я мандрував джунглями на позашляховику (який узяв в оренду), а коли заїхав у невелике містечко, то вирішив заночувати в готелі.

Мій номер скоріше був схожий на плетений будиночок, розміщений на дереві. Там я провів кілька днів. Щось незрозуміле не хотіло мене відпускати далі, і я це відчував. Дивні звуки переслідували та лякали, поки я тинявся околицями в надії знайти дещо дивовижне для своїх кадрів, але кожен шурхіт у кущах змушував мене розвернутися назад і піти назад в будиночок.

І все ж наступний день відібрав у мене будь-яке бажання ще раз повернутися до цієї країни.

Я спав, але не настільки міцно, щоб не чути цей дивний шурхіт тепер у приміщені. Сон намагався мене втримати, але я в страху прокидався кожні двадцять хвилин і дивився в порожнечу і темряву. Вітру не було, лише туманний серпанок оточував мене.

Втім, мені це більше не здавалося грою уяви. Несподівано я побачив тінь, багато тіней. Вони миготіли і перескакували з одного кінця у другий, розрізаючи туман своїми різкими рухами. Такий виразний був і звук, що долинав з усіх боків. Зловісне шипіння...

В одну мить все стихло. А потім...

З підлоги і до самого верху простяглися з десяток об'ємних стрічок, кінцем нагадуючи трикутник. Безперечно, це були змії! Вони стояли на хвості, наче він був для них стійкою опорою. Згодом нахилили свої голови і подивилися на мене. Хижі очі засяяли в темряві, а рот розплющився... Пролунав німий крик зловтіхи.

Одна зі змій напала на мене і встромила свої ікла мені в гомілку. Я заревів від дикого болю, і в цей момент інша змія відстрибнула на своєму хвості до мого обличчя і якимось чином влучно потрапила мені прямо в рот.

Я одразу спробував її витягти, але вона була вкрита слизом і виривалась з моїх рук, все глибше заповзаючи всередину. Через десять секунд я міг нарешті вдихнути повітря, коли зрозумів, що вона потрапила до шлунку.

Я відчував її рухи в собі, мене нудило до болі, а потім почало лихоманити, що аж ноги здригалися в судомі. Ще одна змія підповзла непомітно і вп'ялася іклами мені в шию. Кров текла всюди. Змії мене не їли, вони лише жалили мене укусами. А та, що була всередині, вгризалася в стінки кишок. В останній момент я відчув, як вона проткнула мій живіт наскрізь і два білі зуби зігнутими дугами стирчали з мене.

Вона вилізла через задній прохід і все нарешті припинилось.

Я прийшов до тями одразу й подумав: «Що за кошмар мені знову привидівся?» Торкнувшись руками свого тіла, я зрозумів, що все ще живий і, переконавшись у цьому, спробував заснути, але сон ніяк не йшов. Я підвівся, пройшовся до вікна і подивився на небо. Крони дерев закривали місяць, але його світло розливалося, наче срібним струмком по місту. Поки мій погляд був спрямований угору, то я не помічав того, що було внизу.

Картина змінилася, як тільки я глянув туди... в сторону звуку, що вирував піді мною. Під ногами текла вогненна густа вода. То була лава... Але зблизька не було жодного вулкана. Коли я глянув назад на дерева, то очманів з переляку — все довкола горіло полум'ям.

Це було пекло та мої вічні тортури...

Я згадав, як щодня бачив саме цей сон. Він снився мені відколи я загинув кілька років тому від укусу змії. І з того часу все повторюється, і з того часу немає мені ні спокою, ні дороги назад у життя. Одні лише шалені сни і фантазії, що повторюються раз за разом тут, у чужій країні. Це ілюзії, що навіває мені шайтан у покарання.