Комора

Як іронічно. Колись мене замикали в коморі, щоб позбавити від моїх “демонів”. Тепер, виходячи з дому, я знаю, що найгірше в мені безнадійно пропадає в надійно зачиненій коморі.

Така ж комора була в батьківському дома. Двері до неї вели з моєї кімнати. Тільки стіл, стілець і відро для власних потреб, а ще лампа на довгому проводі, що аж пекла в голову. Тут мене запирали, щоб я вчився. Мене перевіряли кожну годину, і якщо я не встигав дописати чи завчити, бодай слово – очікував до наступної перевірки через годину.

Така ж комора була в закритій школі, куди мене відправили, коли зрозуміли, що я надаю перевагу внуку прибиральниці, а не дочці мера. В цій коморі мене замикав пастор-викладач. Щоб я подумав про свої гріхи та помолився. Вже в цій коморі не було ні меблів, ні світла. Можливо, саме через відсутність гарного освітлення, я і не зумів розгледіти значущості традиційних цінностей.

Така ж комора була на її виробництві. Там, в кінці складу, відсунувши стійку зі штучними шубами, можна було простукати в стіні порожнечу за однією із панелей шириною сантиметрів тридцять. Це і був вхід до таємної комори, де вона ховала дешеві гольфи перед тим, як переклеїти на них власні фірмові бирки; під час перевірок Держпраці вона ховала тут декілька десятків неоформлених робітників. Власне, вона це робила разом з моїм батьком. Про мертвих добре або ніяк, а той “згорів на роботі” від перепрацювання, а от вона ледве не згоріла на роботі в прямому сенсі цих слів.

Я прийняв те рішення не одразу, але крок за кроком, я розумів, що вона не дозволить мені керувати компанією чи взагалі діяти самостійно. Вона хотіла бути впевненою в моїй “надійності”: я повинен був розділяти цінності, на яких заснована компанія, та на яких виховували мене. Що ж, вона не хотіла мене справжнього, а я хотів компанію. Тут хтось був зайвим і переміг я тільки тому, що прийняв рішення першим. Ще мить, ще день і вона сказала б мені на прощання: “Співчуття шукай у словнику між “сукою” та “сифілісом” – і, як завжди, додала б, – любий сину”.

Вона казала це, коли малим я плакав та благав не зачиняти мене знову.

Вона відповідала так завжди й усім: хто прохав в неї підвищення зарплатні, бо не вистачало грошей на дітей; хто сподівався на заслужений відпочинок, після декількох років роботи; хто зазнав ушкоджень на виробництві й тепер просив компенсувати їх лікування; хто отримував непомірні штрафи за скоєні помилки в результати перевтоми через перепрацювання.

Тому тоді, коли стався той випадок в коморі, я не мав іншого вибору, як проігнорувати її крики про допомогу. Стіна вогню не дала їй шансів на самостійний порятунок, а я чудово вивчив її урок про неспівчуття.

Це найкраще, чому вона мене навчила. Це найкраще моє рішення.

Тепер, вже на моєму виробництві, тієї комори не має. Та така ж є в мене в дома. Маю звичку починати день з її відвідин: чорна кава та зустріч з матір’ю завжди допомагають мені зібратися зранку. Всі ці комори однакові: без вікон та витяжки, вони задушливі та темні. Тому я тримаю світло увімкненим і двері відчиненими, допоки триває наша зустріч.

Тепер, в її очах мольба, а інколи і її порепанні губи благають, та я відповідаю: “Співчуття шукай у словнику, – і авжеж додаю, – люба мамо”.

Після цього вона шипить прокльони, та не довго: вкритті старими шрамами від опіків легені, не дають їй можливості на сильні прояви емоцій. Вона починає кашляти до захлинання, тоді я одягаю на неї кисневу маску і вона затихає. Та її деформовані руки продовжують стискатися в слабкі кулаки, а в очах її я продовжую читати те, що вона неспроможна промовити знову: “Ти мені не син, Демоне!” Я завжди посміхаюсь і відповідаю: “Як скажеш, мамо”.

За ці роки її губи так і не прошепотіли жодної з молитов її церкви. Не пам’ятаю, щоб вона хоч колись проголошувала їх. Але добре пам’ятаю, як вона купувала нові хустинки під кожне церковне свято. Можливо, Бог(вони) не змилостивилися над нею і не забрали до себе, бо вона не пам’ятає як звертатися до Них? Або Бог теж не вірять у співчуття? Або Бог не заглядають у комори?

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Історія статусів

16/05/23 18:00: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/23 04:48: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/23 23:00: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 65

1
Дуже сподобалося як розкрили тему релігії
Ви дууууже талановита письменниця
15:05
0
дякую! неочікувано-приємно побачити ваш коментар) сподіваюсь наступного разу буде кращий коментар)
2
Я поставила цьому твору найвищий бал. Шкода, що воно не пройшло у другий тур:(
0
Поки нікого не інфікував, але все попереду)
Об'єктивний же коментар може дати виключно фахівець з літератури або команда "Бабая".

Мова:
Канцелярити «непомірні штрафи за скоєні помилки в результати перевтоми через перепрацювання»; тавтології; кострубаті фрази «не дають їй можливості на сильні прояви емоцій»; дуже незрозуміло виписано загравання з Ними та Богом, хоча, гадаю, в цьому є важливий аспект розуміння тексту «Можливо, Бог(вони) не змилостивилися над нею і не забрали до себе, бо вона не пам’ятає як звертатися до Них? Або Бог теж не вірять у співчуття? Або Бог не заглядають у комори?».
Фактаж/послідовність:
«Співчуття» знаходиться в словнику не між «сукою» та «сифілісом»; ви двічі акцентували на цьому реченні, тож могли хоча б поміняти місцями слова.
І що, багато ушкоджень на ткацькій фабриці?
Оце доповнення до опису комор «Всі ці комори однакові: без вікон та витяжки, вони задушливі та темні» необхідно було дати раніше, тоді б «Тому я тримаю світло увімкненим і двері відчиненими, допоки триває наша зустріч» спрацювала б як рушниця на стіні.
Власне, і «“Співчуття шукай у словнику між “сукою” та “сифілісом” – і, як завжди, додала б, – любий сину”. Вона казала це, коли малим я плакав та благав не зачиняти мене знову», якби ви дали раніше, то воно було б гарним «пострілом», що зв’язує різні частини тексту.
Вайби іноземщини:
-закрита школа, пастор-викладач, приховування неоформлених робітників в коморі, “Ти мені не син, Демоне!” (звертання);
Соціалка:
- У вас соціальна тема і соціальний горор – знущання над дітьми, проблематика релігійного фанатизму, гомофобія, «значущість традиційних цінностей»;
- Але ось – «Вона відповідала так завжди й усім: хто прохав в неї підвищення зарплатні, бо не вистачало грошей на дітей; хто сподівався на заслужений відпочинок, після декількох років роботи; хто зазнав ушкоджень на виробництві й тепер просив компенсувати їх лікування; хто отримував непомірні штрафи за скоєні помилки в результати перевтоми через перепрацювання» та боротьба головного героя з мамою за фабрику. Дуже нагадує в поганому сенсі англоамериканську белетристику, що загалом насичує весь текст штучністю. Для любителів аналогічного заходить, для професійного письменництва – це дуже наївно і вторинно.
0
Що, як на мене, ок:
- суперечливий гг, об'ємний, мерзотненький (і не тільки черз насилля в дитинстві);
-послідовно прописана біографія;
- соціалочка, яка включає сатиру на церкву і пр.,і пр.
Не дуже сподобалось:
-вайби іноземщини, завжди відгонить штучністю;
- що фінальний горорний елемент - це катування матусі;
-соціалка, яка включає проблематику багатіїв, що знущаються над робочим людом - це теж дивовижно далеко від проблематики читача, на якого ви орієнтуєтесь.
Але загалом запам'яталось оповідання.
0
дякую за коментар)

модобається\не подобається - це питання вкусовщини, хотілось би бачити об'єктивні зауваження.

1. про які вайби іноземщини ви говорите - я не розумію?
2. "що фінальний горорний елемент - це катування матусі" - це його перевтілення і це було логічно. монстри породжують монстрів. я теж люблю хепі-енди, але не всім історіям він пасує і він не є обов'язковим.
3. "соціалка..." - тут не про це мова, зовсім)) і як ви інфікували читача, до якого я звертаюсь? хто це і чому їм далекі проблеми багатіїв?)))
1
Вийшла дуже хороша оповідка. В кінці подумала, що він ходить в комору пити каву через якісь вже психічні порушення, а там матуся — гарний хід.
0
аха, та) дякую за коментар)
1
Симпатична оповідка! Трошки було важкувато читати, але загалом сподобалося
1
Гарно про перетворення.
1
Назва інтригує. Бо нагадує й український обряд комори. Далі читаєш - і зрозуміло, що це аналог камери. Гарно про словник, виписано образ героя, хоча є й патологія. Кінцівка гарна й деталями. Сам сюжет - теж непогано. Але боги тут не дуже "монтуються". "Або Бог не заглядають у комори?" - Боги?
0
дякую за коментар)

бог - вони, бо бог не має статті)
0
Статі, напевно. Згадується множина "Елогім". Але традиційно Бог - це Він в однині.
0
так, традиційно) але я не прихильниця традиційних поглядів, я більше за сучасний підхід *як і ГГ*)
0
У нього "Боги", ясно:) А сам має "демонів". Хоча тут доречнішим був би екзорцизм щодо нього.
0
А загалом нівроку про зачинення героя в коморі. Тільки це його не виправило.
0
а що ньому(коли він був дитиною) потребувало виправлення?
0
З тексту незрозуміло. Але ж недарма його замикали? Чи це садизм? Через стислий обсяг неясно. І все ж таки не просто так з нього виріс монстр.
2
Міцне оповідання про перетворення хлопчика, який боявся монстра, в того самого монстра. Трохи стереотипним здався пастор-викладач. Сподобалося оце: “Можливо, саме через відсутність гарного освітлення, я і не зумів розгледіти значущості традиційних цінностей”. Гарне речення. Оповідання досить гармонійне, добре грає на емоціях в потрібних місцях. Єдине, погоджуюся з деякими коментаторами, що боги тут зайві.
1
дякую за коментар)

дуже рада, що оцінили це речення, бо копирсалась на словом "значущості" і його синонімами довгенько)

про богів і демонів був один коментар і я додала до нього пояснення)
1
норм. за "шипить прокльони" респект.
1
Гарний моторошний твір, який поступово розкриває взаємостосунки між матір'ю і сином. Добре прописана мотивація персонажів, приємний стиль. Рада, що зазирнула до вас на "вогник")
1
Стосунки батьків і дітей будуть одвічно висвітлюватися в літературі. Було цікаво прочитати про це в горорі. Можна сказати, для мене це в новинку.
Дякую за оповідання:)
1
Перше речення відразу подумав про Керрі Кінґа. Далі ж також було не далеко від цього. Мені оповідання сподобалося. Вкінці твіст спрацював. З мінусів ось це вкінці про Демона й Бога мені зайве. Якось ці роздуми ізотеричні(хтозна чи слово правильне) мені зайві на фоні жорстокої приземленої сцени зі скаліченою матір'ю в коморі. Ось це якраз дуже сильний образ.
Немає — це просто відсутність чогось, не має — це коли хтось що не має. У вас була помилка з цим)
1
дякую за коментар і уточнення правил) перепрошую за помилки.
про демонів і богів. там було про те, що мати релігійна, його відправляли в релігійну закриту школу і від нього вимагали дотримуватись цінностей його сім'ї. але, результат такий: бог не врятував маті, матір не пам'ятає бога; матір називає сина демоном і він згоджується на цю роль; роль демона йому більше до вподоби, чим "стежка до бога" його матері.
бог не рятував його з комор. бог не рятує його матір. бог не втручається в те, що коїться в деяких куточках світу. тому люди там стають демонами, бо вони знають, що вони мають на це можливість.
тому ніт, боги і демони тут доречні) просто тема не розкрита повністю)
1
Погоджуюся. З ваших слів все логічно, але я то не відчув чи провтикав) Трохи більше об'єму не завадить.
І ще варіант знущання над матір'ю. Ваш герой гей же. Він міг би в сусідній до комори кімнаті займатися сексом з чоловіком, щоб мати те слухала та її ще більше тригерило
1
гнітючий жахаючий твір, коли читаєш, стає моторошно від оповіді. але сам твір зовсім не страшний. страшне те яким є оповідач.
0
дякую за коментар) влучно описали!
1
Підтримаю колег: твір гнітюче жахливий завдяки своєму реалізмові. Ніби і не очікуєш чогось іншого, коли на початку читаєш про дитину, зрозуміло (особливо якщо ми на бабаї)), що ролі героїв зміняться. Але це очікування і відчуття невідворотності, холодної помсти - саме по собі бридке (комплімент) і неприємне. Дякую за твір, щиро бажаю успіхів)
0
дякую за коментар) ого, які почуття ви відчули!
1
Чудове оповідання! 😊
Є помилки у словах та подібні огріхи, але ж це дрібничка! 😁
Ось твір вийшов дійсно вдалим))
Хорошим.
0
дякую за коментар)
так, на жаль тре було перевірити ретельніше(
1
З усіма буває)) Все гаразд 😊
1
Вічна тема бітьків і дітей. Нещодавно читав в одному інтерв'ю, здається, з Джо Гіллом, що горрор передусім ґрунтується на дитячих фобіях і психологічних травмах. Тож з темою ви не прогадали. Успіхів вам!
0
дякую за коментар)

та, тема вічна... цікава інформація)
1
Дуже гарно написано. Читається легко і залишається у пам'яті "цілісними картинками". Нема до чого докопатися))) Успіхів!
1
Я трохи не зрозуміла чому Боги, якщо їх вже декілька, написані в однині😅
Проте, стиль, про який так багато коментарів, ну справді щось. Робота сподобалась, шкода Ви не у моїй команді😁
1
дякую)
ризикнула говорити про Бога в множинні, оскільки за вченнями, Бог не має статті)
1
Ааа, все дійшов🤦🏻
Тоді, да
0
Дякую, що відповіли😂
0
Від цього вийшло лиш цікавіше 🤔
1
Мені завжди імпонували твори, де розкриваються відносини батьків та дітей. Особливо тут, у такому контексті. Відмінний твір. А ваше порівняння із словником прямо зачепило, відчувся цей характер персонажа. Щасти!
0
дякую) цей образ(матері) заснований на живій людині, яка любила повторювати цю фразу)
0
Ой-ой, мені про словник теж зайшло!
0
Я собі цю фразу позичу — може, колись знадобиться 😁