Глибина

Що таке для вас глибина? Лишень слово, що можна розкласти на декілька складів, а потім на літери, а, можливо, уже і на звуки. Глибина. Вона може бути у моря, у прірви, у ями. А чи хтось задумувався щодо цього глибше?

Алекс, студент такого собі коледжу, десь у маленькому місті, і гадки не мав, що таке глибина, хоч і займався серфінгом більшу частину свого життя. Того дня, він посміхнувшись помахав на прощання батькові, поцілував маму у щічку і радісно вирушив до знайомого берегу від виду якого, його очі спалахували, мов маленькі вогники. Море тягло його до себе, звало у водяну глибінь. Алекс, як і зазвичай, ліг на дощечку і легкими рухами погріб прямо. Здавалося, у цей момент, коли його тіло ставало єдиним із цим великим морським організмом, усе інше переставало існувати. Хвилі то підіймали, то опускали Алекса, який настільки захопився моментом, що втратив рахунок часу і відстані. Розплющивши очі, він не побачив берега.

Кров прилила до голови хлопця і його лице, до цього біле, як мармур, зробилося багрово-червоним. Серце заколотилося, наче зараз розірве всі ці перепони у вигляді твердих кісток і м’якої шкури, і вискочить назовні. У скронях Алекса била тривога. Тремтячими пальцями розвернувши дощечку, він на свій превеликий жах побачив величезну хвилю, яка ось-ось наздогнала його і… бульк.

Морська безодня звала хлопця, але вирішила трактувати це у власному стилі. Алекс поворухнувся. Несподівано для себе, він зустрів опір і його вже напівхворий мозок зумів зрозуміти – він тоне. Вода, що не була ще достатньо прогріта і віддавала холодною свіжістю, спричинила страшну судорогу у нозі й обезсилила тіло, що билося в істериці, агонії та страху. Вени на шиї хлопця видулися, створюючи потворний узор, схожий на синюшність мертвеців, а лице набуло кошмарного виразу із виряченими почервонілими очима, перекошеним ротом, де виднівся запущений карієс, і випнутими ніздрями, як у дикого бика. Алекс намагався вхопити хоч ковток повітря, але водяна глибінь, володарка цього світу, що затягувала його все нижче і нижче, протестувала цьому бажанню. Тіло його звивалося, мов у епілептика, тим часом як легені все більш втрачали свою подобу, перетворюючись на мішки із соленою водою. Він помирав, і терор, спричинений смертю, змушував його серце ще битися.

Алекс не побачив світла зверху. Сонце згасло для нього, як і згасало його життя. Глибина, злощасна глибина, усе дужче відстовбурчувала свої бридкі пазурі назустріч молодому тілу. Алекс не відчував пальців, потім перестав відчувати ноги, а потім і руки. Його кашель, розривний, пронизливий, як крик, не був почутий. І на свій жах, хлопець усвідомив – його тепер ніхто ніколи не почує. Усе це пожере пітьма, що темніше ночі, глушила і не такі молитви про допомогу. Раптом, біля його майже живого тіла, щось пропливало. Очі Алекса не могли вже бачити когось, можливо, лише розрізняти певні силуети, що майоріли десь на непроглядному горизонті. То була акула. Свідомість, що втрачала свою подобу, не змогла попередити хлопця про небезпеку. Не успівши поворухнути і пальцем, Алекс відчув дикий біль. Хоча це і дивно, що його тіло ще могло подавати сигнали болю. Щось клацнуло і затьмарені думки Алекса віднесли його на берег, де начебто тріснула дошка. Але виявилось, що це тріснув він сам. Акула зчепила свою гігантську щелепу і вмить, мов вампір, насолодилась смаком крові. Закричати у хлопця не було сил. Його тіло, мов конструктор, розвалилося навпіл, але той клятий м’яз між тазом та ногою ніяк не хотів розриватись і риба зробила ще один укус. Алекс хотів померти. Ніколи він не благав Бога, у якого не вірив, щоб дав йому смерть.

Далі, напевно наївшись, акула поплила, уже і забувши про свою вранішню трапезу. Алекс, а точніше, його уривок тонув глибше. Частини його ніг, жовтавих нігтів та брудних п’яток уже переварювались у кровавому череві акули. Хлопцю було тепер все одно. Біль відступив, голова перевернулась униз, а щелепа, яка вже не мала сил триматись, відвисла. Морські рибки, на своє щастя, подумали, що це доволі підхоже місце для проживання.

Останки хлопця ніколи не були ніким знайдені. Його тіло, красиве і підтягнуте, перетворилось у порослий водоростями планктон на морському дні. Іще один скелет, як і всі інші до цього. Глибина зжерла абсолютно їх усіх, змогла зжерти і його.