Шкрябання

Уже другу ніч вона не могла спати через шкрябання у сусідній кімнаті. Здавалося, наче велика собака без перестанку дерла стіну, намагаючись прорити собі шлях на волю. І робила це з усіх своїх сил.

Удень шкрябання припинилося, але цієї ночі почалося знову. Більше терпіти це у неї сил немає. Тіна встала з ліжка, взула готельні капці та подивилася на старий годинник, що стояв біля ліжка на тумбі. Маленька стрілка знаходилася між трійкою та четвіркою, а велика майже ідеально вказувала на шістку.

«Цікаво, чи персонал готелю взагалі працює у такий час?.. Гаразд, сама впораюся».

Тіна поправила свою піжаму, поклала телефон у кишеню, трішки почекала, сподіваючись, що шкрябання припиниться та пішла у сторону виходу з готельного номера.

Прокрутила ключ, що висів у замку, та відчинила двері. Вона побачила перед собою червону стіну, зі слабенькою лампою на ній, світла якої ледь-ледь діставало до неї.

«Що ж, цього має бути достатньо. Можливо».

Тіна закрила двері свого номера, залишивши ключ у замку. Дівчина підійшла до сусідньої та почула, як шкрябання стало набагато швидшим, наче щось відчуло її наближення. Вона постукала по дверях.

- Агов, у вас усе гаразд? - спитала дівчина достатньо тихо, аби не розбудити нікого із решти сусідів.

Шкрябання в одну мить зупинилося. За дверима пролунали кроки, проте жодної відповіді не було.

Здавалося, наче хтось у тій кімнаті підійшов до дверей та просто мовчки стояв.

- У вас усе гаразд? - повторила Тіна вже голосніше.

Знову тиша. Ані відповіді, ані кроків, ані шкрябання. Нічого. Взагалі.

Їй стало моторошно та неприємно від цього. Дівчина подумала про те, аби повернутися назад до свого номера, закрити двері лягти під ліжко, накритися ковдрою та спробувати заснути, а на ранок швидко зібрати речі та покинути цей клятий готель.

«Як я взагалі тут опинилася?»

Із цим місцем щось було явно не так. Цей готель відрізнявся від усіх, у яких вона була раніше.

- Агов? - вона втретє постукала по дверях.

- Що відбувається? - спитав тихий голос позаду неї.

Тіна підскочила від несподіванки. Серце немов зупинилося на мить. Вона розвернулася і побачила сонного чоловіка середніх літ із лисиною у самому центрі голови, яку він намагався приховати зачісуванням волосся та пузом, яке майже випадало з-під футболки.

- Ви не чули шкрябання цієї ночі?

Усе ще стояла тиша.

- Що? - спитав чолові сонним голосом.

- Ви не чули шкрябання чи чогось подібного?

- Ні, не чув.

«Малоймовірно».

- Добре, дякую.

Дівчина розвернулася від нього. Позаду неї чоловік щось пробубнів, повернувся назад до свого номера та закрив двері на замок.

Тиша продовжувалася. Тіна залишилася зовсім сама у довгому та прохолодному коридорі готелю. Ноги затремтіли, почали підкошуватися. Це місце було якимось дивним.

Усе навколо неї почало розпливатися, тож дівчина, аби не впасти, обперлася спиною об стіну.

Шкрябання знову почалося, але цього разу щось дерло вже двері, біля яких дівчина і стояла. Стіна неначе почала тремтіти.

Вона відсахнулася та впала навколішки. Дівчина розвернулася та задом відповзла від дверей до протилежної стіни.

Щомиті шкрябання ставало все сильнішим та сильнішим. Двері тряслися. Тіна відчула, як декілька сліз почали спускатися вниз по її щоках.

Дівчина почала бити рукою по стіні, сподіваючись, що це знову розбудить того чоловіка, або ще когось.

Двері почали трястися ще сильніше.

І в одну мить шкрябання знову припинилося.

У коридор ніхто так і не вийшов.

Тіна піднялася та спробувала встояти на тремтячих ногах. Вийшло. Вона швидко підбігла до своїх дверей та побачила, як із сусідньої кімнати, через тоненькі отвори, починає виходити густий чорний дим.

Тіна швидко відчинила двері, забігла до номера та зачинилася у ньому, провернувши ключ двічі, якраз вчасно, аби краєм ока побачити, як щось починає виходити із сусіднього номеру.

Вона побігла до ванної кімнати.

Дівчина лягла у ванну, закрилася шторкою та притиснулася до стіни. Вона витягнула телефон з кишені та спробувала його увімкнути. На суцільно чорному екрані не з’явилося нічого.

- Блять.

Одразу після цього знову почалося шкрябання, але тепер щось дерло вхід до її номера.

Дівчина закрила рота руками, боячись навіть дихати.

Двері до її номера відкрилися. Певно, замок не витримав.

У кімнаті залунали чиїсь кроки.

Щось підійшло до дверей у ванну.

Щось почало знову шкребти.