Сотні тисяч квітів

Квіти. Сотні, тисячі, сотні тисяч квітів. Наскільки далеко можуть бачити очі, настільки простягається це квітуче поле. Різнобарвні та білосніжні. Декотрі більші і ніби сяючі на фоні інших, декотрі невеличкі і ніби ховають свою красу. Інколи схожі одна на одну, як дві краплі, але частіше такі різні. І аромат, чудесний, дивовижний, манливий аромат квітів, який нікого не залишає байдужим. Навіть тих, хто не полюбляє квіти, все одно приваблює ця краса. Місцеві бояться цього квітучого поля, бояться але все одно приходять у потрібний час. Молодці, все ще дотримуються домовленості. Все ще приходять до цього чарівного місця. Все ще гуляють серед квітів. Все ще поважають мене. Я існую на просторах цього поля. Мій голос можна почути поруч із ним. Я нагадую про себе. Я дарую чудові пісні, багатоголосним хором співаю я для своїх гостей. Я дарую можливість насолодитись красою, ароматом, голосом. Я дарую ілюзію, насолоду, спокій і затишок. Я дарую щастя.

Ви можете побачити світ моїми очима. Погляньте, ось до мого поля хтось підходить. Поки що я бачу лише тінь, що падає на квіти. Але чим ближче, тим краще я бачу його. Молодий хлопець, напевне турист, місцеві юнаки сюди не ходять. Підходить насолодитись красою квітів. Вдихає їхній аромат. Проникається магією цього місця. Іде гуляти моїм полем. І слухає мій голос, хоровий спів що дарує спокій. Я співаю йому, зачаровую, веду вперед. І він йде, насолоджуюсь красою, ароматом, думками і мріями. Рідко я бачу таких, замріяних і щасливих, незнаючих куди вони потрапили. Як приємно бачити його щасливе обличчя. Як приємно дарувати йому красу цього місця. Але ось він звернув увагу на землю. Страх здатний розвіювати ілюзії, він бачить людську руку, пронизану корінням, робить крок назад, намагається втекти. Все ще не розуміє, все ще зачарований, але наляканий. Саме тому сильні чоловічі руки хапають його за ногу, не дають ступити. Мій голос нагадує що все добре, що навколо спокій і краса, що тут здійснюються мрії. Мій голос заспокоює страхи, повертає ілюзію. А тим часом перед юнаком підіймається юне дівоче тіло, проросле чудесними червоними квітами. Її руки ніжно і лагідно обіймають хлопця і вже не розіжмуть обіймів. Ще одне дівоче тіло, вкрите дрібними рожевими квіточками, немов весняною сукнею, підіймається перед ним. Бере його за руку, обережно проводить по ній своїми ніжними долонями. І в цей момент вже немає необхідності тримати хлопця, він повністю у моїй владі. Нехай насолоджується красою цієї ілюзії. Ось ще одне дівоче тіло, піднімається за його спиною, обережно і повільно знімає з нього одяг, лише коротким рухом розрізаючи тканину. А потім легенько цілує його у шию. І він не розуміє що ці, проросші корінням ніжні губи, вже давно мертві, вже давно належать мені. Хлопець вже не боїться нічого побаченого. Піддавшись ілюзії він поступово опускається на землю, вкриту тілами тих, хто прийшов сюди раніше. Відчуваючи спокій, комфорт і щастя він повільно засинає. І скоро тіло його належатиме мені. А душа, навічно залишиться на землі, завдяки мені душа стане квітами. Гарними і чудесними, чимось схожими на інші, але такими унікальними.

Я живу у цьому місці давно. Роками, десятиліттями, віками. Я живу, і продовжую зростати. Місцеві постійно приходять для останньої прогулянки. Кожен із тих, хто достатньо прожив, тепер дарує життя мені. Вони називають це місце Кладовищем, а дарма. На кладовищі у землю ховають лише тіло, а душа розчиняється і зникає назавжди. Я ж забираю тіло собі, я живу у цих тілах, я дивлюсь на світ очима цих тіл, я співаю їхніми голосами. І я назавжди зберігаю людську душу. Ніщо не може бути гарнішим і привабливішим за людську душу, тому я перетворюю її на квіти. Душа живе вічно і тіло, пронизане такими квітами, також існуватиме вічно. Я харчуюся життєвою енергією, проростаю і розквітаю, дарую красу. І доки вони приходять до мене я буду мирно процвітати. Але якщо люди забудуть про мене, я сам прийду до них. Сотні, тисячі і сотні тисяч тих, хто належить мені, прийдуть до людей, краса їхніх душ зачарує, аромат квітів покорить, а голос мій, їхніми устами, заспіває для світу найгарніші пісні і подарує ілюзію. Я подарую людству насолоду, комфорт і спокій. І проростуть квіти. Сотні, тисячі і сотні тисяч квітів.