Надзвичайно барвисте існування сумнозвісного Гельді Вайнеца

Гельді не памʼятав власне імʼя. Не знав де він та що тут робить. З суцільного мороку його вивів раптовий біль у лівій нозі. Заледве прокинувшись, Гельді почав тремтіти. Якби у ту мить, коли він виринув зі сновидінь, йому вдалось підняти голову, чоловік би помітив, як велетенський щур відбіг від погризеної ноги, наляканий тим, що здобич все ще рухається.

Холод, який, здавалось, проникав через пори десь углиб організму, змусив чоловіка рухатись. Гельді вдалось підвестись з третього разу. Заторможені рухи та занехаяні алкогольним туманом думки не дозволяли пересуватись вправно.

Оцінити ситуацію була важко. Навколо не було абсолютно нічого, за що б міг зачепитись погляд. Зуби цокотіли так сильно, що нічого, опріч лайливих слів не народжувалось у пропитих мізках Гельді. Зробивши крок, він вступив у калюжу. Було незрозуміло, чи то трохи раніше падав дощ, чи то були його власні випорожнення.

Чомусь Гельді був без мештів. Добряче вилаявшись, чоловік зробив ще крок. Світ поплив, Гельді вкотре упав. Боляче забив руку.

Підсвідомість говорила, що не можна залишатись на місці, інакше він замерзне. І Гельді поповз. Щомиті він дедалі більше вкривався грязюкою, здирав з рук та ніг шкіру, проте не спинявся.

Зараз у ньому було важко впізнати людину. Вимучений і дуже злий, Гельді повз, проклинаючи усе на світі. Хотілось випити або вмерти. Бажання здатись, та закінчити життя було сильним, проте якась внутрішня сила не давала чоловіку зупинитись та заснути посеред багна напередодні холодного світанку.

І раптом стандартні звуки перервав якийсь сигнал з іншого життя. Десь у порваних штанах Гельді щось настирливо деренчало. Він запустив руку у кишеню та намацав там телефон. Дзвонила дочка Гельді. Мабуть, переживала. Втім, Гельді не міг з нею поговорити. Скоріше за все дочка вже знала, що з ним щось не так, що він не повернувся додому сьогодні. Либонь говорила з пʼянішою версією Гельді, яка наговорила дочці купу неприємностей. Сумно. Зараз Гельді не памʼятав нічого. Чорнота, ще більша ніж навколо, охоплювала лещатами його спогади. Єдине нерушиме правило, яке існувало у поруйнованій свідомості — це відгородити дочку від власного алкоголізму. У його чада є власне життя, вриватись у яке пʼяним чоловік не бажав.

Гельді не завжди виходило це проконтролювати, проте він молив Бога, щоб вона не знала, як низько він падав та що робив зі своїм життям. Його охоплював такий щемливий розпач, щоразу, коли дочка бачила його пʼяним, що хотілось закопати власне життя та спогади так глибоко, щоб ніхто ніколи не знайшов.

Обпікаючий сором трохи отверезив Гельді та змусив підвестись. Вимкнувши звук на телефоні, щоб не чути власного сумління, чоловік непевним кроком почав рухатись. Ноги нестерпно боліли, холод сковував рухи, примушуючи Гельді обіймати самого себе.

У якусь мить чоловік відчув під ногами тверду землю. Дорога. Гельді не знав у яку сторону йому потрібно рухатись, проте допертрав, що краще йти вздовж шляху. Здається пройшло кілька століть, перш ніж з темряви його зіщулену постать вихопили фари проїжджаючої повз машини. Водій пожалів нещасного пʼяницю та підібрав його. Він довго розпитував Гельді хто він та куди його відвезти, однак не отримував ніякої відповіді. Так і не вивудивши жодної інформації, чоловік висадив мовчазного попутника біля вокзалу у найближчому селі.

Під час недовгої поїздки, Гельді вдалось зігрітись та трішки протверезіти. У голові гуло. Здавалось, що вітер заліз через вухо та влаштовує у черепній коробці ураган. Сонце, яке вигулькнуло з-за горизонту, болюче світило у очі. Новий день зароджувався, а Гельді не міг усвідомити чому він пережив цю жахливу ніч. Йому дуже хотілось загинути, втім ще більше хотілось знову залитись алкоголем. Намацавши у кишені трішки грошей, Гельді, босий, брудний та понівечений, непевним кроком рушив до найближчого магазину з єдиним чітким бажанняням - вкотре напитись до нестями.

У ту мить було незрозуміло, чи був Гельді ще людиною. Однак він точно не був мертвим, як та миша, яка вкусила його, вберігши від холодної смерті. Її наздогнав сокіл, схопив, розпахнав та приніс у гніздо власним дітям. Гельді пив. Життя тривало.