Справа №666

Попередній діагноз: рак (не встановлено). Симптоми: біль в голові. Незрозуміла активність в головному мозку.

***

Мені діагностували рак. Я б і не пішла до лікаря, якби щоночі не прокидалася від сильного болю в голові. Це почалося з місяців дев’ять тому. Він з’являвся раз за разом і не відпускав, допоки я не вставала з ліжка. Але варто було лягти як тіло ставало важким, а вуха закладало, ніби на гойдалці чи глибоко під водою.

Часом до моєї кімнати забігала мама. «Чому ти кричиш?», — питала вона, а я не могла відповісти. Так, мені було надзвичайно боляче, але я точно пам’ятала, що не видавала ні звуку. Та й як я могла кричати, якщо прокидалася з міцно зціпленими зубами й закривавленими губами? Іноді щелепу настільки зводило, що вона нила весь день й не давала навіть слова сказати.

Біль був настільки сильним, що я перестала спати. Спочатку це було навіть цікаво: серце шалено стукотіло від енергетиків, з’явилося багато часу на університетські заняття, а вічно збуджена нервова система видавала кумедні коники. Наприклад, час від часу мені здавалося, що стінами сновигає дивна тінь, надто жива, щоб бути просто силуетом. А часом чувся дитячий плач, від якого хотілося втекти і сховатися.

Тоді я вперше відвідала лікаря. Стандартні аналізи не показали нічого, хіба що цукор в крові перевищував норму. Мабуть, виною цьому були енергетики. Він дав вітаміни, порекомендував народити дитину й відправив з богом. Але я так і не наважилася заснути.

Якимось дивом змогла протриматися без сну цілих дев’ять днів. За цей час страшенно схудла — їжа просто не засвоювалася всередині, я одразу ж вибльовувала її, як тільки переконувалася, що батьків не було поблизу. Зуби почали сипатися, а дихання збивалося від елементарних дій. Перед очима темніло навіть тоді, коли я просто вставала з-за столу. Чимось це нагадувало токсикоз.

Тоді раптом мої марення перестали бути смішними. Якось, спускаючись сходами в університеті, я почула хриплий голос, який лунав в моїй голові і десь за межами неї одночасно. «Мені потрібне твоє життя, — шепотів він. — Я хочу бути живою, розумієш? Засни, засни і більше не будеш мучитися». Щось обхопило мої щоки. Тоді вуха заклало, біль знову почав наростати. «Дай мені народитися, — кричав, — спи! спи! спи!»

Я хапнула ротом повітря й побігла, намагаючись позбутися нав’язливого голосу. Одне вухо відклало і шум коридору різко звалився на мене. На мить з’явилося полегшення, здалося, ніби все це лише страшний сон, що от-от закінчиться, як з темряви виринула довга рука й вхопила мене за щиколотку. Я поточилася й впала — покотилася вниз сходами, втративши свідомість.

Провела у лікарні тиждень. Медикаментозний сон пішов мені на користь — врешті не відчувала болю. До вчора.

Вчора я побачила як тінь ковзнула підлогою і вуха знову стиснуло. Щось слизьке та огидне обхопило мої щоки, здавлюючи голову. Я відчула той самий сильний біль.

«Я більше не можу залишатися в темряві, — закричало воно. — Ти вкрала в мене життя, віддай його. Я хочу народитися!»

А потім я побачила те, що сиділо на моїх грудях. Раптом я з жахом усвідомила, що істота була подібною на мене, тільки от мала неприродньо довгі руки, якими й обвивала мої вуха. Тіло страшенно тхнуло, мовби вона тільки-но вилізла з-під землі. Де я могла її бачити?

«Ти позбулася мене всього рік тому, а вже зараз не впізнаєш? — знову пролунало в моїй голові. — Я хочу жити! Я хочу народитися!»

Хотілося закричати, але виходило видавати тільки слабкі гортанні звуки. Тепла кров потекла донизу, в повітрі одразу запахло металом. Блювота підступила до горла, але я не могла поворухнутися, щоб сплюнути її на підлогу. В горлі закипіло. Легеням перестало вистачати повітря, тож я могла тільки звиватися, поки не почула рівномірний «трісь», «трісь», «трісь». Ніби хтось намагався руками розірвати яблуко.

Мене врятувала мама, яка раптово забігла до палати, почувши крик. Істота зникла. Єдиним спомином про неї була кров, яка текла з мого носа. Можна вважати — пощастило. Та, відчуваю, цієї ночі мені таки судилося померти.

***

Справа №666. Розчавлена голова. Поміж залишків мозку і кісток було знайдено доношене немовля жіночої статі. Характерні риси: неприродньо видовжені руки, запах землі і гнилої плоті. Тест на батьківство показав кровну спорідненість з померлою. Дитину відправлено на експертизу. Обставини смерті матері встановлюються.