Жінкоїд

Юра сидів на кухні, жував хліб та дивився на огрядну п'яту точку своєї дружини Люди.

«Яка велика дупа! — подумав він, ледь не пустивши сльозу. — Коли вона встигла так розростися?»

Женився на стрункій кралі, а за пару років вона перетворилася на найбільшого гризуна в домі. Скільки не просив її схуднути, а вона все впирається. Каже, що так нормально. Але вона ні чорта не нормальна! Ще займає більшу частину ліжка! А він мусить спати на краю, боячись, що з-під ліжка вилізе вовченя…

Юра тяжко зітхнув та з тугою на серці поглянув на телевізор. У новинах повідомлялося про нове вбивство молодої красивої жінки, від якої залишилось лише голова.

— От бачиш! — заговорила Людмила. — Ще одна! Страшно виходити з дому. Тільки двадцять п'ять! Ще жити й жити!

— Зараз багато всяких виродків, але тобі не має чого боятися. В тебе жир як оберіг.

— Не мели дурниць! Передусім треба бути красивою всередині! Решта — дрібниці.

Юра закотив очі, передумавши далі вести діалог.

— Все, пора. А то спізнюсь.

Люда закинула обід в судок та віддала його чоловікові.

Робота в офісі йому подобалась. Хоча і забагато над ним начальників. Але в кожного по дві вродливі секретарки, які носять короткі спіднички, оголюючи довгі ноги, а блузки розстібають до третього ґудзика, щоб всі могли оцінити їхні природні дари.

А він палкий поціновувач! Хоч і не дуже видний.

Юрчик плюнув в долоню та прилизав пару волосин, які завжди стирчать на його лисій голові. Сам собі сказав, що він викапаний Бред Пітт, та взявши теку під пахву, пішов до начальника. Точніше не до нього, а знайомитись з його новою помічницею Іриною.

Великі блакитні очі подивились на нього знизу вверх:

— Слухаю, — промовила вона тихенько, ніби чогось боялась.

Юрчик опустив погляд на її декольте. Долоні відразу стали мокрими.

Дівчина почала посміхатись, ніби випила щось міцне. Вона посовалась в кріслі, ніби щось муляло в дупу, а потім еротично облизала губи. А наступної миті нахмурилась, ніби зрозуміла щось важливе.

— Я — Юра, — назвався чоловік.

— Юрчик… Ммм… — застогнала білявка.

Чоловік дістав з нагрудної кишені сорочки візитівку та поклав на стіл. Ірина схопила її, принюхалась та почала облизувати папірець.

— Все нормально, — сказав Юра. Секретарка захихикала. — Я до шефа.

— Угу, — видала Ірина, продовжуючи облизувати візитівку.

Рівно о п'ятій Ірина зателефонувала, сказала, що чекає внизу. Вони на таксі поїхали до неї.

Коли увійшли до її квартири, вона вся палала — Юрій це відчував.

Іра зірвала з себе весь одяг, зоставшись в одних панчохах. Лоб Юрія покрився капельками поту, руки затремтіли.

— Вері найс, — сказав він.

— Ги-ги, — Іра кокетливо засунула палець собі до рота. — Ходімо, бо я вже не можу чекати!

Вони пішли до спальні, де негайно зайнялися коханням.

— Нічого, що ти стрьомний, — сказала дівчина, — але ти такий класний!

— Я такий, — відповів чоловік. — Хоча цей шкіряний костюм виглядає як селюк.

— Костюм? — перепитала Ірина.

Юра посміхнувся як дурник. А потім в його погляді щось змінилося. Він став колючим, холодним. Чоловік здавався моторошним, Ірина не розуміла що з ним, бо він застиг як кам'яна статуя. Вона тикнула в нього пальцем. Його шкіра була льодяною на дотик, як у мерця. Її серце забилось сильніше та швидше. Клубок застряг в горлі.

З маківки тонким струменем потекла кров. Червона лінія розсікла його обличчя. Шкіра поповзла вниз.

Побачивши м'язи та скелет, Іра закричала й закрила обличчя руками. Вона хотіла втекти, та її ніби паралізувало.

Юрій скинув шкіру, під якою сиділа людиноподібна істота з величезними зубами. Він відкрив рот, з якого висунулось довжелезне жало. А з того жала вилізли щупальця.

Ірина закричала ще голосніше. А потім в неї зник голос. Вона впала з ліжка. Юра підповз до неї. Вона затиснулась у куток між шафою та тумбочкою і вся тремтіла.

Юра зволікав: шкода їсти таку тендітну красуню, але що поробиш. Голод — не тітка…

Він почав з її хрумких пальців. Далі ноги. Органи. Тулуб. Висмоктав очі, але виплюнув, бо вони були надто гидкі. Ніколи йому не подобалось їсти очі. Вони на любителя. Як і голова, бо мозок теж не дуже.

Закінчивши вечеряти, істота одягнула шкіру.

Юра стояв посеред забризканої кров'ю кімнати, чухаючи потилицю. Оце то фонтани били!..

Чоловік подивився на годинник. Треба поспішати, бо його Люда буде за нього хвилюватися.