Істота

– Де Віктор? – запитав профессор Вінсент у Дениса.

– Ви ж його знаєте, він ще вчора покинув палатку, напевне пішов до своєї асистенкти. – відповів Денис,

Обидва археолога дивились за масивними кам'яними дверима, котрі повільно розпочали свій рух. Інженери зробили свою справу, скоро зали цього храму знову освітить сонячне світло. До чоловіків швидким кроком підійшла юна дівчина.

– Профессор Вінсент, Вікі просив передати вам переклад. – дзвінким голосом промовила Віталіна.

– Зачитай будь-ласка. – відгукнувся профессор.

– Істота була тут завжди. Істота нагородить кожного. Всі належать Істоті.

– Напевне ти правий Денис, це храм якомусь божеству. Доречі, Віта а де сам Вікі?

– Не знаю, він учора мав прийти, але не прий… – голос дівчини обірвався, а потім вона закричала.

У приміщенні, знаходилася величезна кам'яна конструкція, у формі кисті, що вказує пальцем у стелю. І на палець цієї кисті був нанизаний чоловік. Кров стікала по кам'яним пальцям, а кінчик вказівного стирчав із рота мерця і тіло його трималось неймовірно прямо. У цей момент усі троє побачили видіння. Кожен бачив як Віктор, піднявши руку до гори, невідомою силою, відривається від землі і опускається на цей монумент. Шок паралізував усіх присутніх. Повірити у побачене значило би повірити у надприродні сили.

– Що це в біса було? – Першим почувся голос Дениса.

– Я лише можу сказати, що бачив як тінь вхопивши Віктора за руку зробила із ним… Це. – промовив Вінсент.

– Істота. – Ледве стримуючи сльози промовила дівчина – вона існує, вона вбиває.

– Я не знаю що… – почав було Денис, але не встиг продовжити.

У цей момент за їхніми спинами почувся дивний звук. Непроглядна темрява, суцільною стіною повільно рухаючись до них, поглинала все. І кожного разу як у темряві зникала людина, всі бачили власними очима страшну картину її смерті. Видіння понівечиних важкими інструментами тіл, пробитих наскрізь металевими стрижнями, розірваних на частини і просто переламавших собі шию, дали зрозуміти одне, ця темрява вбиває. І кожен, хто помирав піднімав руку до гори, вказуючи пальцем в небо. Денис бачив лише один шанс врятуватися.

– Вперед, швидко! – прокричав він, силою змушуючи двох компаньйонів бігти в відкрите приміщення. – Ззовні нас чекає тільки смерть!

Шоковані і налякані, не розуміючи що з ними робиться, Вінсент та Віталіна побігли з ним до зали храму. Як тільки вони потрапили всередину двері за ними закрилися. А видіння смертей персоналу не припинялися.

– Пішли, пішли. – продовжував Денис.

Хлопець провів усіх повз монумент із мертвим колегою, до внутрішніх залів.

– Так, я думаю нам необхідно тікати з цього проклятого місця. Професор, ви пам'ятаєте карту георозвідки цього місця? Я впевнений що там був якийсь тунель.

У відповідь не пролунало жодного слова. Віталіна увімикнула ліхтарик і тоді обидвоє побачили як Вінсент обома руками тримається за серце. Через мить, він різко викинув одну руку до гори, вказавши пальцем у стелю. І тоді, в одночас і у видінні і власними очима, хлопець з дівчиною побачили як професор, падає замертво.

– Тікаємо! – прокричала Віталіна, і побігла вперед.

Денису нічого не залишилось як просто бігти за нею. Коридор губився у суцільній темряві, і лише світло ручного ліхтарика дозволяло роздивитись його на кілька метрів, рівно до тих пір, доки не освітило стіну із каміння і землі.

– Завал. – Сухо констатував Денис. – Далі дороги немає.

– Я не піду назад, там ця Істота. – прокричала Віталіна.

Декілька секунд вони постояли у тиші. Віталіна була налякана і знервована, хлопець же поступово почав мислити, він завжди відрізнявся холоднокровністю.

– Так, я не збираюсь тут так просто помирати. – промовив він – Давай для початку розберемось в цій ситуації. Ти у видіннях, чи на яву, бачила цю Істоту?

– Ні. – після короткого роздуму відповіла дівчина. – Але щось же вбило їх усіх, а це храм Істоти.

– А покажи но мені цей переклад і оригінал.

– Ось диви – Віталіна відкрила зошит Віктора, і показала Денису – ось ці рядки, а ось їхня абетка.

Хлопець поринув у продемонстровані тексти, і через пару хвилин промовив.

– Він напевне поспішав, тут все неправильно. Це мало би перекладатись приблизно так: Істота існує завжди. Істота нагорода для кожного. Всіх об'єднує Істота.

Віталіна подивилась у ці записи, перевірила все що сказав Денис і сказала

– Тут ще одна помилка. Істота це не вірний переклад, я бачила це слово у інших їхніх текстах.

– І як воно має перекладатись?

– Це Смерть. Ми приречені…