Євангеліє від Хробака

Величезні ходи таємно робляться там,

де вистачило б звичайних пор земних,

і народжені повзати навчаються ходити.

«Некрономікон»

– Як ви себе почуваєте, Тимофію?

– Добре. Адже я нічого не бачу.

– Я чув, що сталося під час того жахливого інциденту на рудній шахті. І про ваше каліцтво, і про інших жертв. Щиро співчуваю. Доречі, дозвольте відрекомендуватися – я ваш новий лікар, звіть мене Максимом.

– Лікар? Але я його не потребую.

– Що ж, скажімо так, я лікар трохи іншого сорту... І все ж, ви прикуті до ліжка. З чого ви взяли, що здорові?

– Я цього не казав. Раніше я був настільки ж хворим, як і будь-яка жива істота. Тепер уже ні.

– І яка ж хвороба вам дошкуляла?

– Життя.

– Хочете сказати, що ви померли тоді, у шахті? Як усі інші? Саме тому ви впадаєте у кататонію?.. (пауза) Втім, я не прошу вас відповідати на дане питання. Скоріше, це мої думки вголос.

– (майже нерозбірливо) Коли я відчув газ, то намагався їх попередити. Та мій трос обірвався, а вибухова хвиля відкинула мене кудись убік. Я отямився в повній порожнечі. Навколо була цілковита безодня, в котру я падав на самоті. (голосніше) Лікарю, чи замислювалися ви, що ви можете відчувати після смерті?

– Ну, я...

– Чи можете ви відчути те саме, що й людина, яка втратила не тільки зір, але й усі інші відчуття? Уявіть собі того, хто живе у світі без світла, але знає, як це – бачити. Мене оточувала повна тиша, темрява, і ніяких сновидінь. Нема чого відчувати. Нема про що думати. Я розумів, що мертвий – бо інших варіантів не було. Значить, я і був мертвим. Темрява була всюди – тож я вібрав її в себе. Став з нею єдиним цілим.

– Гммм, цікаво. То що було далі?

– Здавалося, я буду падати вічно. Не було ні Бога, ні Диявола, які могли це зупинити. Та врешті-решт я прозрів. Я більше не падав, о ні; я підіймався. Темряву почало розрізати світло поодиноких зірок. Його було недостатньо, щоб розсіяти темряву, але я розумів, що те крижане світло не могла витримати жодна звичайна людина; він пронизав мене і відносив мій залишковий післяобраз ще далі, туди, де він більше ніколи не зможе доторкнутися людської сітківки.

Та коли мій зір призвичаївся до цього світла, я зрозумів, що то не зірки були його джерелом. Воно йшло з тонкої сітки тонелів, та я не міг змусити себе подивитися хоча б на одного з них – напружившись, я міг бачити інший кінець тих червоточин, не дивлячись на відстань. Наче якась сила протягувала мене крізь них з великою швидкістю, коли я дивився усередину. В той самий момент я зрозумів, що знаходився у величезній каверні всередині монолітної скелі, схожої на гниле яблуко, яке зточили черви.

І на підтвердження цієї аналогії, я відчув запах розпаду. Колись, у минулому житті, я сховав від батьків знайденого на вулиці щура в коробці для шкільних сніданків – а згадав про неї лише після літніх канікул. В печері наче хтось відчинив ту коробку.

Слідом за цим я відчув, як унизу... або нагорі, щось плескається. Щось настільки гігантське, що я не міг осягнути його країв чи власне сфокусуватись на ньому. Сумніваюсь, що це можна було осягнути за допомогою понять верха або низу, скоріше, Він мав просто одну безкінечну поверхню. І ця поверхня звивалася слизькими вузлами.

А потім з тонелів виповзли німі і допомогли мені пізнати Його, адже сутність Його – це антисвітло. Втратити все, що робило мене людиною, тоді здалося замалою жертвою.

– Що ж, кхем, щиро дякую за розповідь. (шурхіт олівця, бурчання) Попередній діагноз: онейроїдний делірій. Видіння на релігійному ґрунті, дезорієнтація у часі й просторі, неможливість відрізнити фантастичний і реальний світ.

(пауза)

– Та все ж ось чого я не розумію, як ви змогли вижити 176 годин під землею? І чому вас знайшли у п’ятистах кілометрах від тої рудної шахти, поблизу карстового провалля, враховуючи, ерммм... Повну відсутність кінцівок?..

– (сміх, потім – повзання по чомусь сухому) Скоро ви все зрозумієте, бо я пророк Його. Це не великі німі показали мені шлях нагору, це я його показав їм! Бо чому ж іще вони забрали у мене все, окрім язика?

Архівний запис, датується першим роком Нової ери.

Славімо Хробака! С’ух-нг атх лігії орр’є сіга’х!