Приречений

Світ палав, коли він готувався покинути лоно своєї матері. Сонце нещадно пекло, дерева тліли, дим підіймався в небо, вся вода пофарбувалась в багряний колір. Тварини повільно подихали в муках, через зневоднення та опіки, рослини всихали та перетворювались на попіл, земля стала могильником для мільярдів людей.

Глибоко під землею, її вели по коридору, крізь щілини в стінах якого почала текти кров. Сховище мало бути безпечним, але здається воно їх не врятує. Вони можуть потонути.

Вона застогнала, відчуваючи, як під сорочкою, по голих ногах потекло щось тепле. Низ живота нестерпно болів, ніби промежину роздерли, коліна мимоволі згинались, і якби двоє чоловіків не взяли її попід руки, вона б вже безсило впала на підлогу, яку затягували калюжі крові.

Вона заплющила очі, коли її великий живіт охопив страшний біль. Вона б закричала, якби її рот не зашили за декілька місяців до цього. Вони зробили все, аби вона не втекла та не змогла розповісти, що з нею відбувалося. Як ґвалтували, різали її шкіру, вводили п'янку речовину, від якої починались галюцинації, змушували вдихати отруйні гази, після яких вона блювала та викашлювала клапті легень. І цьому не було кінця.

Її затягли в операційну, яка нагадувала робоче місце м'ясника. Смерділо тухлим м'ясом, і вона здогадувалася чому. Якась породілля вже побувала тут раніше, і ніхто не прибрав після неї. Вона повернула голову, щоб побачити дитячі крихітні ніжки, які стирчали зі сміттєвого відра, що стояло трохи далі. Пальчики не ворушилися. Сльоза потекла по щоці.

Знову перейми. Стогін вирвався з грудей. Важке тіло чоловіки поклали на канапу, а потім наділи білі халати, маски прикрили їхні пошрамовані обличчя. Вони увімкнули світло, розірвали сорочку та розсунули ноги жінки в різні сторони. Один просунув руку в піхву, щоб нащупати головку дитини. Вони не чекали, що вона народиться без їхнього втручання. Напоготові лежав скальпель, яким збирались розрізати живіт. Так буде швидше.

Вони почули гул. Скрегіт металу об метал. Тріск. Стіну розсікла велика тріщина, з якої забив кривавий фонтан. Лікарі переглянулись та, не обмовившись ні словечком, кивнули один одному.

Той, що вищий на зріст, закував зап'ястя та щиколотки вагітної у широкі металеві кайдани. Вона пручалась, але чоловік виявився сильнішим. Інший же схопив скальпель та розрізав живіт. Жінка завила від болю, її заплакані червоні очі вилізли з орбіт.

Чоловік засунув руки в черево та дістав виковзане слизом та кров'ю немовля. Його неприродньо тонкі ручки та ніжки були всипані гнійними ранами, викривлене, покрите чорною сіткою судин, обличчя змусило завмерти лікарів. Вони перерізали пуповину і поклали новонародженого на стіл, повернувши на нього світло. Дитя відкрило чорні очі, в які немов затекла смола. Його трикутна голова, яка звужувалась до підборіддя повільно повернулась до матері, яка востаннє застогнала. Здавалось, немовля все зрозуміло.

— Ти не здатен це зупинити, — промовив утробним голосом лікар, — але ти виживеш і продовжиш свій рід.

Вони замотали дитину в халат та пішли геть з операційної, яку вже наполовину затопила кров. Вони спустилися на нижні поверхи сховища, де залишили немовля разом з іншими дітьми.

***

Минули роки. Він виріс й став називати себе найгидкішим виродком. Він не міг дивитись в дзеркало без відрази та бажання вбити себе. Інші били його кулаками, ногами, чи іншими предметами, топили у ванній, неодноразово намагались зарізати. Він пам'ятав те, що йому сказали: нібито він має відродити людство. Але він цього не зробить. Навпаки, після всього що сталося, він нарешті жорстоко помститься.

Коли всі спали він, вбивши охоронців, відкрив двері нижнього сховища та пішов геть, не озираючись. Позаду пілеявся шум. Панічний крик. Вони всі повільно здохнуть... Від радіації... В таких же стражданнях, як його ненька.

Він пройшов друге укриття те саме, де народився, де зостались гнити кості матері. А потім він вийшов на світ, де безперервно вирувала пилова буря. Він пройшов кілька метрів, відчуваючи пекельну спеку. Очі засипав пісок. Біль скував його тіло, вітер бив в обличчя. На руках почали злазити нігті. Шкіра лущилась та відділялась від м'язів. Ноги переломило — він впав на коліна. А потім обличчям, якого вже не було, — додолу.