Інший світ і виживання

Я отямився голова сильно боліла,я оглянув себе немає ран,значить телепорт добре спрацював.

Іще місяць назад я не міг уявити де саме буду, одного вечора вертавжися додому,біля мене зупинилася машина звідам вибігли люди і вдарили чимось по голові, отямився уже в лабораторії,розказали що я обраний для дослідження інших світів,такі лабораторії стоять в певних місцях де наш світ перетинається з іншим, бувають дуже рідкі де є петля світів де можна потрапити в багато світів.За дослідження і збір матеріалів,нам заплатять великі суми грошей якщо відмовимося уб'ють.

Я згодився,я потрапив в світ Х-02 він уже трохи досліджений дут є зв'язок, похоший як в грі сталкер.

Місцевість була кам'яниста,земля мала темно фіелотовий колір,такий самий як хмари,небо було повністю затягнуто хмарами,я пішов до місця призначення, йшов 10 хв і бачу перед собою пещеру,у висоту вона мала приблизно 8 метрів, взявши ліхтарик я рушив всередину, оглянувши стіни я побачив надписи: 12.03.2020 номер 15

08.07.2021 номер 135

09.10.2022 номер 1000

Цікаво,це мабуть дослідники які тут були,відзначали тут своє місце перебування і я також написав

11.05.23 номер 1537

Пройшовши далі я побачив білі кристали  на стінкі пещери,це саме те за чим я сюди прийшовши, взявши маленьку кирку я почав добувати каміння,я захопився процесом і не почув як заті щось підкралося,воно вдарило лапою по спині і я покотився з пещери і вдратив свідомість, отямившись я відчув легку нудоту,на руці і нозі була засохша кров,я поглянув на годинника і зрозумів що я два дні був без тями.

Як так сталося,я мав повернутися вчора,наступне повернення через тиждень,їжі в мене на день,в думках пронеслося:що робити,що робити,невже я тут помру, тільки не це,я не хочу вмирати,іще скільки всього не зробив,по щоці потекла сльоза,з роздумів мене вивів живіт який урчав,я з'їв сух пайок,стало краще,я вязяв комунікатор подивився новини, оголошення про моє зникнення,але тут ніколи не шукають зниклих,група з п'яти чоловік тут зараз є, треба йти до них, може в них є їжа.

Вирушив я в дорогу на північ до лагеря ішов годину шкутильгаючи,нога ще трохи боліла, дійшовши я побачив три палатки дві одномісні і одна одномісна, напевно там їх лідер подумав я,я крикнув і вони вийшли,я розповів їм всю історію.

- Іди геть звідси - сказав грубим голосом один.

- Я тут без їжі помру - відповів благаючи їм я

- Думав надавати на жалість,йди гедь поки не пристрілили,про тебе ніхто не дізнається - сказав найстарший з них.

Я пішов геть, пройшли два дні,в мене закінчилися припаси їжі,я ходив бо без людному просторі, втомлений і голодний я побачив щось схоже на дерево,в нього було чотири гілки і декілька якихось фруктів висіло на них, круглої форми жовтого кольору,що робити вони можуть бути отруйними але я і так помру,вкусивши один,я відчув терпкий гіркий смак,я ледве з'їв цей шматок,проходивши пів дня,настав вечір,хоча тут погода постійно однакова і не відрізниш день від ночі,я дуже хотів їсти не міг заснути,і чую якись голос давай заберемо їжу в цих хамів,я подумав що це від голоду я так чую свою власну підсвідомість.

- Але вони не дають їжі - відповів подумки я йому.

- Давай заберемо в них - відповів пошепки голос,наче говорив зсередини мозку.

- Але як їх п'ятеро - запитався я.

- А ми їх отруємо - відповів голос.

- Так, вони не заслуговують на життя, мені більше треба життя, вони або я - пожеволівши проговорив я.

Взяв ножа і зібрав декілька білих грибів,нам розказували що вони дуже отруйні

Тихо підійшовши до їхнього резервуара з водою,я відкрив крижку і кинув тути гриби, сховавшись недалеко дочекавшися ранку,побачив як вони усі піжли нічого не підозрюючи почали її бити, вони почали кашляти,їх схвадили судоми,я за цим всім спостерігав із задоволенням,посміхаючись,я підійшов до них і засміявся.

- А що це таке з вами,щось сталося - сказав я.

- Це все ти - ледве прохрипів один з них.

Через пару хвилин вони померли всі.

- Молодець все правильно зробив - сказав голос.

Я жив в їх палатках і пізніше вернувся в лабораторію.В мене виявили запалення мозку,це напевно через цей фрукт що з'їв.

Науковцям розказав що п'ятьох дослідників з'їв якись монстир, вони мені повірили,їм було байдуже на нас ми були як розхідники.