Святкування Дня Гнилої Картоплі

Кожної весни, дочекавшись вечора тридцятого квітня, Лесінаці – прихильники всепожираючого селянізму, який прагне завоювати світ, проводили святкування Дня Гнилої Картоплі. Цього разу вони зібралися на просторах закинутого обійстя покійного діда Петра. Ось уже багато десятиліть Лесіанці намагалися пробудити дух їхнього покійного кумира – Гітлера, й вселити його у Величезну картоплю, яка мала б очолити легіони Лесіанців і допомогти імператору Лесіану перетворити не тільки Землю, а й весь Всесвіт на селяністичну імперію. І хоч за весь час проведення святкового Ритуалу Пробудження, Лесіанці ні разу де досягли успіху - продовжували те робити з поваги до традицій предків і свого кумира .

Серед сараю з пробитим дахом вони насипали купу минулорічної, гнилої картоплі, на вершину якої головний помічник Лесіна - Лесь-Лесь Чорний Пельмень, поставив гігантську мутовану бараболю, вирощену на Чорнобильских просторах. Стоячи на землі та бараболина сягала була людині по пояс, а покладена на купу картоплі - порівнялася у висоту з Лесіанцями, які кружляли сараєм зі свічками в руках і читали древні заговори, значення яких до кінця розумів тільки сам імператор Лесіан.

За межами підвалу темніло, наступала Вальпургієва ніч – час, коли відкривалася завіса між світом живих і світом духів. Лесіанський ритуал набирав обертів, аж тут вдалині почувся крик. Ні, не пронизливий крик, коли людину роздирають заживо, а старечий, невдоволений крик баби Килини, яка жила по сусідству і побачивши мигаючі вогні в закинутому сараї прихопила кочергу і побігла перевірити, чи бува молодь знов там не влаштувала п’янку. Лесіанці перервали ритуал і вийшли з сараю. Бліді, одягнуті в чорне, високі фігури, з побритими маківками , проте розпущеними, запутаними патлами по боках голів, вишикувалися навпроти старої жінки. Баба Килина, здалося, ні трохи не здивувалася і розмахуючи кочергою закричала :

— Це шо за бардак, шановні? Ви хто такі?

— Ми – Лесіанці, прововідувачі всепог… - почав Лесь-Лесь Темний Пельмень, проте баба Килина перебила :

— Тьфу ти! Якісь пришоломоняні! Шоб я вас тут більше не бачила! Ач Лесіанці вони! Засранці, а не лесіанці… Наркоманюги! Позалазять оце сюди, понаколюються, а потом збирай за ними бутилки і шпріци! Давайте, марш звідси! А то зараз голові сільради позвоню!

Імператор Лесіан і його прибічники, злякавшись, що баба Килина належить до таємного братства високоінтелектуальних Бабушистів, які підтримують еволюцію, розвиток і урбанізм, відступили. З бабою Килиною вони б то легко впоралися, та знали, що як покінчити з одними агентом високоінтелектуального бабушизму – на заміну прибіжить купа нових, а побороти два десятки цих «кіборгів в юбках, напичканих валідолом», як називав їх Лесь-Лесь Темний Пельмень, була справа не легка, навіть для досвідчених Лесіанців. Високоінтелектуальні Бабушисти, як і високодуховні Дідушисти, не піддавалися розумовим і духовним маніпуляціям, не давали проникнути у свої думки чи заволодіти розумом і були озброєні передовими технологіями, такими як літаюча кравчучка, що стріляє лазерами, пательня «вибий зуб», яка металється розжареними, підсмаженим до скоринки, енергетичним згустками, здатними проломити череп навіть самому Лесіану, і, звичайно, ковінька нового покоління, яка могла трансформуватися у 15 різних видів зброї – від кинджала, до бабушкомета! Словом, Бабушисти були єдиним ворогами, які справді наводили на Лесіана жах, тож не бажаючи ще більше псувати собі свято і зв’язуватися з цілою кагортою Бубушистів, Лесіан дав знак відступати.

Лесіанці розсілися по гігантських, літаючих слимаках і вже за мить тільки слід літального слизу в небі нагадував, що тут побували прихильник темного, всепоглинаючого селянізму. Баба Килина пішла далі додивлятися «Говорить Україна», насправді не відаючи нічого ні про селянізм, ні про Бабушистів.

Тим часом у сараї відбувалося дивне. Вальпургієва ніч ставала темнішою, прохід між світами розкривався все ширше. Аж о другій ранку, коли баба Килина, як і усе село, спали мирним сном, гігантська мутована картопля здригнулася. Її округле тіло вкрилося паростами, потім парости сплелися у чотри пазуристі кінцівки, два гігантських вічка перетворилися у налиті кров’ю очі з кошачими зіницями.

І хоч цього разу Лесіанцям знову не вдалося прикликати дух Гітлера, проте своїм ритуалом вони пробудили древнього Селяністичного Бога, тисячі років тому приспаного давніми жерцями . Гігантська картопля викотилася з сараю. Принюхалася і на четвереньках поповзла до сусідньої хати баби Килини – снідати старечою плоттю і набиратися сил для завоювання світу.