Із сну

Дивний низький звук заповнив кімнату. Спочатку він був нерозбірливий та тихий. Та поступово ставав все гучніше, і вже згодом неможливо було від нього сховатися ні закривши вуха долонями, ні під подушкою. На цей звук реагувало все тіло, але він не мав матеріального уособлення. Його приносив сон. Втім, що це сон, я здогадався не відразу — настільки він був реалістичним.

Це тільки спочатку з‘являвся звук, а вже на третю ніч показалися вони. З кожного кута, куди не потрапляло світло від нічника, з-під ліжка, з-під важкої штори, що закривала на ніч вікно, й навіть з-за дверей шафи, які ніколи не можна було закрити повністю. Тонкі, як стрічки, змієподібні істоти, що не мали очей, але мали безліч гострих наче голки пазурів у великих пащах. Вони не шипіли, як звично чекати від змій, вони гарчали. І їхнє гарчання зливалося у цей жахливий звук, від якого ворушилося волосся, а серце починало вистрибувати з грудей. Вони повільно наближалися, кожну ніч все ближче і ближче, а тіло навпаки застигало, ціпеніло, втрачало голос. Залишалося тільки чекати на них й скиглити від жаху.

Спочатку здавалося, що їх непокоїть світло, адже вони обережно обповзали по колу освітлені ділянки підлоги. Тому в одну з ночей я вирішив залишити ввімкненою велику люстру. Та здається це тільки їх розлютило. Вони почали повзти швидше й гарчати голосніше. Можна було до нескінченості повторювати про себе:

“Це сон! Насправді в моїй кімнаті ніяких змій немає...”

Вони від цього не зупинялися! Кожна ніч, упродовж майже двох тижнів готувала мене до зустрічі з ними. Попри те, що тіло в цьому сюжеті відмовлялося говорити, але думки мені все ще належали.

“Усвідомлення себе в сновидінні — це перший крок. Далі просто треба прокинутися.” - Заспокоював я себе.

Тому поки я ще міг, намагався зробити це. Невідворотність їх наближення стала ще гострішою, коли перша змія заповзла на край мого ліжка. А за нею повзли інші.

“Кляті потвори настільки близько до моїх ніг!”

Вони повзли, а я щосили намагався поворухнутися. Всередині я волав, тіло, немов дерев‘яна колода, не збиралося допомагати. Несподівано прокинувся...

Світанок! Я нарешті міг ворушитися! Відчайдушно намагався надихатися, адже останні хвилини сну, мабуть, не дихав. Серце калатало настільки швидко, в грудях аж пекло.

Чомусь за ці ночі сформувалася у моїй свідомості впевненість, що коли ці змії досягнуть мене, то це кінець. І наскільки не було це упередження ірраціональним, від нього не виходило позбутися. Я закупився енергетиками, запланував собі в цю ніч не зімкнути очей. Приніс у спальню комп‘ютер, врубив музику.

“Нехай сусіди напишуть заяву в поліцію, сьогодні ніхто не буде спати!”

Але як по змові, відключили світло в нашому районі. Ніч прийшла саме тоді, коли понад усе я не бажав з нею зустрічатися.

“Дзвонити друзям? Вони останнім часом кажуть, що я схожий на божевільного.”

Я всівся на ліжко зі смартфоном в руках і навіть не помітив, коли сон охопив мене. Звук їхнього гарчання вже був поряд. А ці жахливі голови якраз заглядали до мене, з того самого місця, на якому скінчилося попереднє видіння. На щастя я у цьому сні сиджу підібравши ноги під себе, притулившись спиною до стіни. Але й вони не планують зупинятися. Все ближче і ближче. Їх все більше, тому що темрява майже повна. Я відкриваю рота, як риба, що витягли з води. Я кричу беззвучним криком! Руки не підкоряються свідомості, а мене від цих зубастих потвор відділяють лічені сантиметри. Ось одна, перша відкриває свій рот широко й впивається мені в гомілку своїми пазурями. Я здригнувся від болю, тіло ворухнулося й рука збила потвору, а вона розчинилася чорним туманчиком.

Одразу за цим різко гримнула музика й увімкнулося освітлення — то дали світло. Пробудження врятувало мене!

Ноги, що затекли від довгого сидіння не бажали ворушитися. Гомілка боліла, поки я біг, аби вимкнути музику. Лиш потім, коли настала тиша я подивився таки на ногу й ледь не знепритомнів. В місці укусу лишилися криваві сліди від численних зубів. Аж раптом у кромішній тиші я почув звук їхнього гарчання, та помітив як з шаленою швидкістю з усіх боків тонкі мов стрічки, розлючені змії з мого сну повзуть до мене...