Нова оселя була досить скромною

Нова оселя була досить скромною. Спочатку ми продали квартиру, а потім підшукали в селі двоповерхову дачу, яку згодом мали б знести і на її місці побудувати модульний будиночок.

Коли я ступила на моріжок, то побачила перед порогом розсипану сіль, але не звернула уваги. Коли я увійшла всередину, мені стало моторошно і млосно — я втратила свідомість. Довший час, як мені, так і моєму батькові, було тяжко. Та час це найкращий лікар, він лікує будь-які рани.

Минув місяць нашого нового життя, і ми знайшли в собі сили прибрати всередині і зовні нашого помешкання. Після того, як батько вимів моріжок мітлою, що наштовхнуло мене на неприємні спогади, я відчула себе спокійніше. Не сказати, що мені завжди було погано, ні, тільки тоді, коли я знаходилася всередині будинку.

Згодом ми побачили подряпини зовні на дверях. Вони насторожили батька, але він перестав звертати на них увагу. З часом їх ставало все більше, а потім вони почали з’являтися всередині.

— Може це ти пускаєш собак, доки я на роботі? — дорікнув батько.

Час минав, а подряпини продовжували з’являтися. Ще через декілька днів почалися аномальні холоди, і зранку, виглядаючи у вікно зі своєї кімнати, я побачила відтиски чиїхось долонь. Це було дивно, адже моя кімната знаходилась на другому поверсі. Якраз тоді в мене почалися нічні жахіття.

Коли вони посилились, батько повіз мене до психіатра.

Наступного дня я прокинулась і виглянула у вікно. Осіннє листя зривалося з дерев. Тоді я знову помітила відтиск долоні. Вона була більшою за мою, і цього разу вона була не знадвору…

На мить мені стало до всирачки лячно, і я швидко спустилася вниз.

З кожним днем мої кошмари посилювалися, я прокидалася в сидячому положенні і в мокрому поту.

Минув ще місяць.

До того дня.

В той злощасний день небо затягнуло хмарами. Передавали грозу. Саме через неї вибило електрику, і я не встигла зарядити свій смартфон. Я лягла спати без нічника вперше за довгий час.

То була жахлива ніч. Спочатку я прокинулася від звуків скреготу і побачила, як двері в мою кімнату повільно прочинилися, а потім щось з-під мого ліжка вистрибнуло, швидко замкнуло їх і шмигнуло назад. Тоді я зрозуміла, що ця сутність, яка зі мною з мого народження, оберігає мене. І сіль біля порогу, яку батько позамітав, не впускала її та інших істот.

Вдруге я прокинулася від того ж звуку, але цього разу моя сутність не намагалася зачинити двері, а забилася під ліжком.

В документальному фільмі, який ми дивилися з батьком, розповідалося, що деякі хижаки вишукують рухому жертву, а останні завмирають, рятуючи собі життя. Тепер я розумію, чому істоти з моїх сонних паралічів нічого мені не роблять, окрім, як сідають на мене і душать.

Я не боюся їх, адже давно звикла, як і до всього іншого. Тому я не злякалася, коли побачила темний силует в кутку моєї кімнати. Страшно стало тільки тоді, коли я усвідомила, що можу рухатися…

Тієї ночі я протягом години дивилася на стелю з набряклими, розплющеними очима, які повністю висохли. Але якщо б я кліпнула, воно б зрозуміло, що я не сплю. Згодом до мене дійшло, що я можу повернутися на інший бік. Так я і зробила.

Серце забилося швидше від надпису на стіні: “я знаю, що ти не спиш”.

В кімнаті була суцільна темрява, але чорні грозові хмари розступилися, і сяйво місяця освітило кімнату. Воно, яке нависала наді мною, зникло.

Я миттю схопила смартфон, на якому досі було п'ять відсотків заряду і почала записувати все, що відбулося за останню годину.

Коли я дописала, залишився один відсоток. А потім телефон вимкнувся.

Тоді двері скрипнули. Останнє, що пам'ятаю, це година — 02:37, а тоді щось почало роздирати мою плоть. Спочатку шию, щоб я не кричала, а далі решту тіла.

Я прокинулася від цього моторошного сновидіння, як завжди, в холодному поту. Надворі була гроза. Я взяла смартфон, щоб записати це і побачила, що заряду залишився один відсоток і уверху була 02:36 ночі… А тоді скрипнули двері.

Вам сподобалась ця жахлива історія? А мені сподобалося стояти у вас за спиною і спостерігати за вами, коли ви її читали.

Знайте, я спостерігаю за вами. А ще я нарешті можу розмовляти з братом і мамою.