Сімейні проблеми

Дружина зайшла в крихітну вітальню, яку заливало недільне сонце.

Чоловік, не відриваючи погляду від рахунків, які він тримав у руці, сказав:

— Знаю, ми це вже обговорювали тисячу разів, але нам доведеться продати твій будинок. Ми вчотирьох просто не виживемо.

Тиша.

Чоловік підняв голову, кліпаючи короткозорими очима.

— Так, пам’ять про твоїх батьків, я розумію. Але подумай про нас. Відтоді, як довелося взяти до нас мою матір, справи не покращилися, а ще й ваші постійні сварки… Що? Що ти робиш?

Обличчя дружини було нерухомим і не виражало жодної емоції, лише блакитні очі дивилися злякано й розпачливо. Вона поволі підняла праву руку й ляснула себе по щоці, яка відразу запалахкотіла червоним. Потім вдарила себе ще раз і ще раз.

— Що відбувається? Навіщо ти себе?..

Дружина зігнулася навпіл, притиснувши руки до живота. Потім розігнулася в протилежний бік, від чого гучно тріснули хребці.

— Та якого біса? Що коїться? — крикнув чоловік, підхоплюючись на ноги.

Дружина підняла руки, вхопилася пальцями за нижню губу й почала тягнути вперед. Шкіра туго напнулася, затріщала й луснула, оголивши білі зуби. Відірваний шматок шкіри з нафарбованою рожевою помадою губою волого впав на землю. Кров заливала підборіддя, шию, густим потоком стікаючи на груди.

— Припини це! Негайно!

Дружина підняла праву руку і зробила нею повний оберт назад. Хруснули плечові суглоби, рука безсило повисла, наче панчоха, наповнена м’ясом. Потім вона підійшла до піаніно й щосили вдарилася головою об блискучу кришку. З розбитого лоба зацебеніла кров, заливаючи її бліде незворушне обличчя. Вдарилася ще раз, з тріском зламавши собі носа.

Чоловік кинувся до неї, обхопив і вони разом впали на підлогу. Дружина билася в його обіймах, смикала руками, хвицяла ногами, наче у шаленому танку; він заледве міг її втримати.

— Світлано… — прошепотів він, вдивляючись у повні сліз та благання очі дружини.

З вологим лускотом, наче роздавили дві виноградини, її очі лопнули, забризкавши обличчя чоловіка гарячим. Замість колись великих блакитних очей на нажаханого чоловіка дивилися дві темні діри, з яких юшила кров.

Чоловік закричав і відштовхнув від себе дружину.

Її гарне обличчя перетворилося на червону сліпу маску, яка безмовно шкірилася закривавленими зубами. Груди часто-часто підіймалися, обліплені мокрою від крові сукнею, яка так подобалася чоловіку та доньці. Дружина лежала, хрипко дихаючи крізь розірваний рот. Її трусило, вона смикалася, наче від ударів струмом.

— Що за хрінь!

Дружина різко повернула голову, наче хотіла роздивитися щось за спиною. Шийні хребці нудотно хруснули, наче невидимий велетень клацнув кісточками пальців. Вона обм’якла і завмерла, розтягнувшись на відполірованому до блиску паркеті. З-під розтріпаного світлого волосся розпливлася густа калюжа крові.

У кімнату увірвалася п’ятирічна донька, яка тримала в руках грубо виготовлену ганчірну ляльку.

— Тату, тату, дивись! — радісно загукала вона. — Дивись, яку прикольну іграшку я знайшла в кімнаті бабусі!