Історія нерозказаної історії

Вона бігла так швидко як могла, але сили вже залишали її тіло. Трава різала босі ноги. Дівчина тікала , а від кого й сама не знала. Притискала руки до вух , але це не врятувало її від голосів .

-Можеш тікати , але я завжди буду поряд до самої твоєї смерті Аліна- ці слова пролунали біля самого вуха золотоволоски, що примусило її зупинитися.

- Хто ти?-

- Хахах. Невже ти й справді нічого не розумієш, Аліно.

- Звідки ти мене знаєш?- дівчинка зірвалася вже на істеричний крик- Покажи себе

***

Якщо я боятимуся , мої шанси втекти нульові. Чому я погодилася піти в ліс в ночі . Так взяла себе в руки.

-Покажи себе - в моїй голові це звучало краще.

Га?

***

Почулися плескання в долоні. Але не такі як на концертах, а повільні можна сказати ліниві . Якщо ще хвилину тому не було видно навіть власних рук , то зараз місяць сяяв яскравіше сонця.

Тепер ліс був немов прозорий, але на те ніхто не звертав вже уваги. Аліна не дивилася ні на лісних духів ні на русалок , які з’явилися бозна звідки. Єдине , що зараз бентежило її це власниця божевільного голосу.

-Бачу ти стурбована - мовила незнайомка - ти хочеш знати , що відбувається .

Аліна заціпеніла. Перед нею стояла немов її близнючка. Незнайомка мала довге аж до землі біле волосся, але її обличчя було ідентичним. Такий самий зріст, статура, фігура…

***

-Це якесь божевілля. Тебе нема . Хаха - з моїх вуст зірвався нервовий сміх

- Кер ще трохи і вона збожеволіє - сказала напівпрозора особа, що мала зелене волосся і була одягнена у білу сукню.

Що? Озирнувшись я побачила істот . Багато різних і потворних істот. Тікати нікуди.

-Хто ви всі?- пошепки промовила я

-Легенди мають багато води , але їх серцевина розповідає правду. Якщо ти не зрозуміла я Кара. По-перше ти надто стресонестійка . По- друге ти задаєш не ті питання - її спокій турбував мене найбільше.

-Що тобі потрібно від мене .

- Швидко вчиться , але – вона трохи помовчала - хоча неважливо. Ти ж хочеш знати відповіді , то задавай питання - ця зловісна посмішка

-Де мої друзі - ми в 2 йшли до лісу . Навіщо я тільки погодилася піти з ним .Чому не відговорила...

***

- Самопожертва , добре. тоді слухай. Твій друг Рік потрапив у смертельно небезпечні сіті голосу сирен. Мені теж важко встояти перед їхніми голосами - спостерігати як з кожним моїм словом вона ламається було дивним відчуттям

- Це сон

- помиляєшся.

- ти монстр -вона ледь дихала від сліз

- 517 років тому мене спалили на кострі твої предки, точніше моя колишня подруга. – вона дивилася на мене з подивом – її звали Пелагея. Коли нам було по 9 років ми зрозуміли , що ми інакші. Дорослішаючи наші шляхи розійшлися. Я почала вивчати міфологію, а з часом познайомилася з її представниками. Я охороняла ліс, який став мені домом. Поля ж цікавилася прокляттями. Нам було 15. Чутки про те , що ми відьми міцнішали. Я запропонувала жити в лісі, але їй не хотілося ховатися. Інтереси розійшлися . В день який став проклятим я стояла біля лісу і збиралася зникнути коли за мною почали бігти люди із вигуками «Смерть відьмі.». Мене хотіли вбити увечері. За годину до страти до мене прийшла подруга. Вона не приховувала , що підставила мене. Коли мене спалювали я вже розуміла .І увечері мене спалили. З тих віків вона завжди народжувала дівчинку в котрої в майбутньому народжувалася дівчинка. В 40 років вона помирала і через певний час народжувалася у онучки. Завжди.

- ти сказала , що тебе спалили

- але - я перервала її – через те , що я допомагала лісу і його жителям він дав мені нове життя .

Я дала їй декілька хвилин усвідомити ситуацію.

-Ти хороша дівчинка, проте тобі не пощастило з мамою - мені стало її шкода . Аліна ні вчому не винна , але зараз вона сидить на землі й плаче .- Тобі боляче мені теж було. У мене пропозиція.

- спочатку вбиваєш моїх друзів, а потім щось пропонуєш?- вона вже зривалась на крик.

- я вб’ю тебе , а потім ти переродишся в новій сім’ї.- добре

-Ти ж підеш до неї ,до мами . Ти вб’єш її?

- Так

- Дякую за правду. А тепер вбий мене

- Прощавай.

І встромила кинжал в серце. Її тіло ставало прозорим доки не зникло. Пробач Аліно.

-Чекай в гості Пелагею…