Дивна Вампірка
Вам подобається ковбаса?
Мій друг Богдан, наприклад, її не любив. Хлопець був спортсменом і затятим вегетаріанцем, тому коли в школі запропонували екскурсію на м'ясокомбінат, то він одразу відмовився.
- Кажуть, що в цехах бігають щури, - розповідав мені він, доки ми прямували до автобуса, - а в фарш додають туалетний папір. Це огидно!
- Я перевірю ці чутки, - пообіцяв йому я. Він помахав мені на прощання, а тоді чкурнув назад до школи, ніби наляканий самою думкою про м'ясокомбінат.
Нас, сто дванадцять чоловік, завантажили в двоповерховий шкільний автобус. Я чув, як моя класна керівничка теревенила по телефону з кимось, вловив слова: "Шкода, що так мало". Це було просто знущання, адже ми відвалили за цю екскурсію по двісті гривень, до того ж мусили тулитися у неповороткому автобусі. Затхле повітря ледь не спричинило у мене носову кровотечу! Нарешті, після тривалих тортур, стара розвалюха заскрипіла колесами і ми поїхали.
Дорога зайняла сорок хвилин, протягом цього часу ми вислухали догану від вчителів та були змушені стулити пельки до кінця поїздки. В якийсь момент я задрімав, але автобус саме пригальмував, а за вікном показалася здоровенна біла будівля.
І ось, настала мить, коли нас випустили з ненависного транспорту, об'єднали у групи, і, мов худобу, погнали до входу на фабрику. Я відзначив, що ми заїхали далеченько за місто - довкола були самі ниви і ні натяку на інших людей. "Свиняче щастя", - прочитав я на одній із численних фур на стоянці. На мене несхвально зиркнули двоє робітників заводу, що саме виносили стенд із продукцією. Вчителька позабирала у нас телефони, бо її довели до сказу чергові витівки однокласниці Лєри з соцмережами, а тоді ми всі разом переступили поріг м'ясокомбінату, занурюючись в убивчу холоднечу.
Я очікував жорсткого санітарного контролю, білої уніформи та ретельних обшуків. Але нічого такого не було. Нас зустрів усміхнений товстий вусань, що назвався директором заводу. На моє питання про чистоту він відмахнувся: "У нас все стерильно, юначе". Ми попростували за директором, який проводив екскурсію власною персоною. Він показав нам, де вирощують худобу, де сортують продукцію і холодильний цех. Наприкінці нам дозволили трохи побродити фабрикою наодинці. Я одразу пішов на вихід, бо від запаху крові та сирого м'яса мені вже ставало млосно. Щурів ніде не було, туалетного паперу в фарші я також не виявив, тож Богданові нема чого розповісти. Вхідні двері не піддалися - працівники м'ясокомбінату розвернули мене і пояснили, що виходити можна тільки разом з іншими учнями. Мені було ніяково йти по білосніжній підлозі у своїх брудних черевиках, але тоді я не помітив групу прибиральниць, які дріботіли за мною, старанно затираючи усі сліди чужого перебування.
Зрештою, вони все одно мали б відмити цехи після нас.
Я не одразу зрозумів, що коїться. Декілька дітей зарепетували, але одразу увімкнулась аварійна система. Блимаючи червоним світлом, вона заблокувала усі виходи. Пожежа? Але чому тоді ми замкнені всередині? Моє серце забилося гучніше, я рефлективно намацав кишеню куртки, але телефону там не було. Вони заздалегідь знали.
Краєм ока помітив Лєру, яку кілька тіток у білих халатах тягнули до цеху переробки м'яса. Вона чіплялася криваво-червоними нігтями за дверний косяк та істерично благала про допомогу, але я не міг їй допомогти. Звідкись долинали звуки пекла - чи не з моєї голови, часом? Голоси репетували у передсмертній агонії. У новому цеху я побачив, як кілька десятків семикласників перекручувалися у гігантській м'ясорубці посеред приміщення. Від цього видовища мене знудило просто на підлогу. Волосся, чиїсь сережки, яскраво-червоні нігті... Все зливалося воєдино, а я не міг зрозуміти як прокинутися з цього кошмару, що постав переді мною в образі м'ясників, які відтинали дітям руки й ноги, або підвішували за кінцівки до стелі, доки кров цівками струменіла з пробитих голів. Я вловив із хаосу самовдоволене обличчя моєї вчительки, яка кидала наші телефони у шредер. Не знаю, яким виробом став я. Знаю лише, що при виготовленні санітарні норми дотримані не були.
Ви знаєте, як роблять блідо-рожеві сосиски, кров'янку і готовий фарш? Подумайте про це, коли наступного разу придбаєте ковбаску в супермаркеті. Можливо, ви не здогадуєтеся, що насправді це не свинина.
