Корона

— Як ти вижила?

— І це перша фраза , яку ти вирішила мені сказати сестро?

— Що? Сестро? Ти зірвала мою коронацію.

— Яка мала бути моєю.

— Мені пригадується ти ненавиділа свій статус.

— Якби ти не використовула моє ім’я я б сама підняла келих за твоє здоров’я.

— О ну вибач любо Каріно я хоча б не зраджувала свій народ

— Хто б говорив про зраду Кароліно. Ти кинула мене в обійми темряви. Ти тоді зіштовхнула мене згори – з цими словами я знову нанесла удар мечем.

— А що по твоєму я мала робити – говорила вона відбиваючи атаку.

— Не намагатися вбити мене

— Вибач , але влада в нашому світі важливіша за сестру – з цими словами вона перерізала мені горло.

Я дивилася їй прямо в очі і посміхалася. Сподівалася вона передумає і попросить вибачення , але коли влада важливіша для неї тоді час дістати козир. Магія таки чудова річ. Я зробила легкий порух рукою аби навколо мене засяяли знаки. Рана ,яка мала бути смертельною для мене стала заживати на очах.

— Що? Як це розуміти

— Коли ти зрадила мені , коли я повернулася мені ніхто не повірив і всі відвернулися я обрала інший шлях і приєдналася до іншої сторони .- я показала в сторону міста, де почалося повстання привидів – як тобі наші привиди.

— Хто вони?

— Всіх кого зрадили , переслідували за іншу думку, намагалися вбити за те ким вони народилися.

— Ти про що?

— Ти реально не розумієш чи прикидаєшся. Я про так званих монстрів чия магія заборонена, про тих хто має вовчі вуха наприклад.

— О міс геніальність , а якщо ти зруйнуєш місто таким підлим способом то ким правитимеш , га?- ця посмішка , я насправді сумувала за нею- і дотого ж я впевнена , що привиди не захочуть бачити звичайну людину.

— А хто сказав що звичайну – я повільно розкрила свої крила які були вдвічі більші за мене

— Що ж коли всі карти розкриті , то досить гаяти час на балачки .- і ми разом взлетіли у повітря

***

Бій відкрився з новою силою. І хто б міг подумати , що ще декілька років назад вони разом гралися . Але жодна із них навіть і не підозрювала, що вони є маріонетками лялькаря.

***

У місті було лячно навіть вийти будинку і тікати було нікуди. Два війська бились на смерть за свої сім’ї. Але вмить всі застигли на місці пропускаючи людину, що йшла до площі. Всі розходились і не тямили , що робити, адже у хлопця , була сімейна реліквія королівської родини – меч , що символізував силу і владу. Він став на центрі площі і мовив:

— Королівська сім’я зрадила вас. Сестри Кріл котрі мали нести мир і щастя посіяли війну і смерть між вами – вичесавши декілька хвилин він продовжив – дайте мені шанс відновити зруйноване. Визнайте мене королем і я відновлю мир.

Люди один за одним почали впадати на коліна жагаючи спокою. Вони не розуміли ще цього , але вони вже стали рабами.

— Можете звати мене Мілтредом . Зараз повертайтеся додому . Допомагайте пораненим, а завтра ми почнемо відновлювати споруди.

Він ішов вперед по кровавій стежці . Його план спрацював на відміну, адже як не крути , але люди раби емоцій.