Боржник

В кімнаті було майже пусто — жодної шафи, крісла чи комоду. Лише на підлозі лежало щось на кшталт старого матрацу, що слугувало йому ліжком. Поряд стояв єдиний табурет. Вікна були щільно закриті, а під стелею висів пустий цоколь без лампочки. Чоловік швидкоруч скрутив зашморг і поряд зі шнуром, на гачок, який повинен тримати люстру, закріпив мотузку. Він не вагався. На його обличчі читалася повнісінька внутрішня згода, навіть бажання смерті та нескінченна втома.

Вже стоячи на табуретці, натягнувши зашморг на шию, чоловік чомусь озирнувся на двері, наче розчув у темному коридорі якийсь звук. Тому наступний свій крок, що, надіявся, буде останнім у його житті, зробив похапцем. Табуретка впала. Мить удушшя, темрява перед очима, потім хруст, гуркіт, недовгий політ та болісне приземлення ногами в підлогу та спиною об злощасну табуретку.

- Прокляття! - Майже виплюнув він.

На голову впала мотузка, металевий крюк та шматок штукатурки. В голові лунав злорадний сміх.

Чоловік приречено вдихнув, коли нарешті послабив мотузку. Трохи вирівнявся на підлозі, подивився на свої руки з численними слідами повздовжних порізів. Старі шрами та нові, ще не зовсім загоєні.

“А казали при таких розрізах кров не зупинити...” - Пронеслося в його голові.

Біля матраца валялося декілька пустих пляшечок від снодійного. Правий бік ще болів від вчорашньої зустрічі з автівкою — не зламалося жодного ребра, лиш соромно перед водієм. А лице та нирки боліли від копняків, якими грабіжник намагався вибити з нього відсутні гроші. Все марно!

Він ще сидів та міркував, перераховуючи варіанти в голові. З безлічі способів піти з життя залишилися найбільш болісні, хоча біль вже так не лякав. Потім, продовжуючи відчувати це мстиве споглядання, підвівся. Накинув тонку курточку на зсутулені, надто худі плечі, вийшов за двері.

Поки йшов до залізниці, мілкий дощ зрошував його давно не мите волосся. Весь шлях він відчував поряд із собою свого постійного переслідувача. Декілька разів перечепився на рівному місці, вступив ногою в калюжу, проте озираючись нікого не побачив. Чоловік поспішав. Рішитися на подібну спробу він намагався вже не один місяць. Ще від того дня, коли втратив останню близьку людину та надію на спокій. Він ще тоді питав у свого ката:

- Невже цього не достатньо, щоб повернути борг?

Але той лише сміявся йому в очі.

Ось попереду освітлений залізничний переїзд. Тут достатньо часто пролітають потяги. Чоловік притулився до семафора. Повз нього ще не проїхало жодного автомобіля, це він вважав добрим знаком. Адже ніхто не спробує зупинити його, як тоді, коли він намагався стрибнути з мосту.

На іншій стороні переїзду, трохи далі, під стовпом проявилася розмита тінь. Він тепер щосили стримувався, аби не дивитися в її сторону, все ще міркуючи, чиїми руками йому тепер спробують завадити.

Нарешті семафор видав гучний звук. Потяг наближався, проте тінь не рухалася, а дорога за спиною як і до цього залишалася пустою. В останню мить чоловік відчув страх, сковтнув, видихнув та стрибнув на рейки якраз перед локомотивом. Навіть через скрегіт металу, удар страшної сили що спочатку змусив чоловіка впасти, закричати, а потім вдавитися власним криком та болем. Кожне колесо вдарило по його тілу. Громоподібний набат металу навколо, відразний запах власної крові, мерехтіння світла ліхтаря попереду й сміх, що перекривав навіть ці страшні звуки. Несподівано настала тиша.

Чоловік втратив відчуття власного тіла й заплющив очі. Коротка мить щастя, яку перервав впевнений копняк у щоку. Очі самі відкрилися. Тінь схилилася над ним та набула чіткіших рис. Тепер на задоволеній пиці легко виділявся вологий ніс, схожий на свиняче рило, а над головою невеличкі роги.

- Що, здумав обдурити мене? Охрестився, нове ім‘я взяв! Хуй тобі, а не спокій… навіть якщо тіла твого проклятого залишиться єдина клітина, вона все одно збереже розум, щоб ти міг вічно страждати!

Після цього Чорт розчинився у просторі, тоді як вух досягнули перелякані голоси:

- Швидку викликай! Там людина попала під потяг...

- Невже він живий?

Кроки. Здавлені зойки, легке цокотіння нігтів по екрану. Хтось нахилився та промовив:

- Живий... Це просто жах, на що перетворилося його тіло!