Поводься добре

— Мам, у неї немає голови, — прошепотіла Ада.

Мама обпекла дівчинку роздратованим поглядом і скривила губи, але промовчала. Ада знов обернулася до жінки, що сиділа за столиком під стіною. Вона була вдягнена в чепурну чорну сукню з мереживом і сиділа, ввічливо склавши долоні на колінах. Голова жінки валялася на столі поруч, ніби хтось її недбало кинув.

— У неї чорні очі… Мам, у неї немає очей!

— Я сказала, поводься добре! — просичала Мама і боляче смикнула Аду за руку. Хтось із сусідів, що стояли поруч, обернулися на голос жінки, і вона тут таки натягнула милу усмішку.

— Не неси дурниць, — знервовано зашепотіла Мама, нахилившись до самісінького вуха Ади. — Бодай сьогодні, поки ми в гостях!

Дівчинка зітхнула. Жінка-без-голови підняла руку і легенько поманила її до себе. У Ади шкірою побігли сироти.


— У Вас таке чудове ім’я! А яка мила донечка!

Мальва ввічливо всміхалася та відповідала на привітання. Натовп діяв на неї гнітюче, але сусіди влаштували цю зустріч заради них з Адою, в честь переїзду — хіба вона могла відмовитися? Лишалося лише тиснути руки, дякувати та слідкувати, аби ця невгамовна дитина не втягнула їх до халепи.

Ада чіплялася за її спідницю, ніби потопельник за рятувальне коло, і з усіх сил відверталася від пустого столика під стіною. Мальва проковтнула роздратування: не зараз. Треба просто пережити цей вечір. Ще пара годин, і все.

— Ось, Ваш мохіто, — пробурмотіла Ольга, худорлява висока жінка з витягнутим обличчям, схожа радше на якогось єгипетського бога, ніж на людину. Вона протягнула Мальві келиха і недбало махнула рукою: — Сподіваюся, Вам тут подобається?

Мальва зрозуміла, що мова не про будинок.

— Дуже милий район, справді, — з готовністю відповіла вона і зробила ковток. — Думаю, Ада буде щаслива рости тут. Чи можу я якось допомогти громаді?

Ользі це питання дуже сподобалося. Вона розпливлася в кривуватій усмішці і гучно промовила:

— Пропоную всім спуститися у вітальню і нарешті перейти до міцніших напоїв!

Мальва спробувала відмовитися, але жінка стисла пальцями її плече — мабуть, це був прояв дружніх почуттів, — і розчинилася серед інших гостей. Мальва коротко зітхнула і обернулася навколо.

Ади ніде не було.

Мальва швидко перетнула кімнату, тоді вибігла надвір. Де це дурне дівчисько? Господи, у неї була лише одна задача — просто мовчки стояти поруч і нікуди не відходити! А що, як…

— Що Ви робите? — почувся голос Ольги.

Мальва обернулася.

— Ви не бачили Аду?

— Ох, люба, — форкнула жінка. — Вона вже в підвалі.

— В підвалі? — тупо перепитала Мальва. В голові паморочилося.

— Так. У вітальні. Разом з усіма. Ходімо.


Голова важчала, до горла підступала нудота. Дарма вона випила алкоголю. Дарма вони сюди прийшли! Потрібно знайти Аду і йти додому.

Сусіди поплескували її по плечах, пропускаючи по сходах вниз. Хтось зашепотів про “вмістилище”, і Мальва смикнулася, обертаючись.

Знову Ольжине обличчя. Господи, яка ж вона потворна! Зморшкувата шкіра розпливалася, стікала з кісток, а тоді знову опинялася на місці.

— Де Ада? Що ви з нею… Нам треба додому, — пробелькотіла Мальва, осідаючи.

— Тихіше, — прошепотіла Ольга.

Люди навколо почали вдягати білі маски — чи це їхні обличчя перетворювалися на безформну глину?

— Не чіпайте її, — простогнала Мальва. Ольга посміхнулася.


— Мам?

Ада стояла над нею — бровки збентежено зведені, волосся розкудлане, очі заспані. Мальва підхопилася, роззираючись. В будинку панували пустка й тиша. Мальва згребла доньку в обійми, міцно притисла.

— Де ти була? Трясця… Ніколи більше так не роби!

В животі розгортався тугий клубок болю й нудоти. Чим ці бісові люди її накачали?

Вони вибігли з порожнього будинку в туманний холодний світанок. Аду доводилося тягнути силою — дівчинка пручалася і борсалася, а тоді висмикнула руку і гримнула:

— Поводься добре.

Голос доньки був дивний, розкотистий. Мальва збентежено поглянула на неї.

— Що…

Очі Ади були чорні, без зіниць.

У неї взагалі не було очей.

Нутрощі скрутило новим спазмом, щось поповзло попід шкірою. Мальва скрикнула, падаючи на коліна. Живіт під її долонями надувався, наливався болем — воно копало зсередини, борсалося, рвалося на волю.

— Бог народиться — і Світ паде, — прогуркотів голос Ади.

Тої ж миті живіт луснув і Мальва заверещала від болю.

А тоді урвалась.

Ада опустилася на коліна, дістала з ще гарячого черева матері безформне брунатне створіння. Воно відкрило десяток очей, кліпнуло врізнобій, сфокусувалося на дівчинці.

Весь світ затамував подих, ніби боячись, що Він почує.

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: В'язні Платформи
Другий етап: Персонал Umbrella
Історія статусів

05/05/23 19:28: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/05/23 04:48: Грає в конкурсі • Перший етап
23/05/23 23:00: Грає в конкурсі • Другий етап
30/05/23 20:00: Вибув з конкурсу • Другий етап

Коментарі 44

0
Чудова оповідка, читається на одному подиху
0
Дякую! Дуже тішуся, що Вам сподобалося!
1
Історія про явлення світу Десятиокого - цікава й непересічна. І також мені імпонує ваш словниковий запас, синонімічнісь, яка грається відтінками, тим самим створюючи атмосферу.
Проте, мене не покидає враження, що принесли мені не зовсім ту спєтраву, яку я замовляв. Тобто твір не зовсім відповідає своїй назві.
Спробую пояснити. "Поводься добре" першим же абзацом киває на конфлікт батьків та дітей, натякаючи, що саме він буде наріжним каменем проблематики. І от ми маємо нібито неслухняну дочку, яка насправді бачить те, що не бачить матір. А потім раптом зникає, будучи викраденою культистами. Тепер питання - а як факт зникнення та непослуху доньки вплинув на народження Десятиокого? Навіть більше - як факт присутності доньки у творі повпливав на те ж саме? Окрім виправдання та обігрування назви донька не вплинула більше ні на що. Бо ж твір наш, як виявилось вкінці, зовсім не про те, про що натякалось на початку.
Тому тут автору варто подумати над обґрунтованістю.
Те ж саме стосується імен. Яким чином вони характеризують чи розкривають персонажів? Із таким куцим обсягом в 666 слів кожна деталь має грати чи бриніти. А тут або я не зрозумів відсилок, або імена просто заради імен.
І ще наостанок - авторський текст вам вдається дещо краще, аніж пряма мова. Інколи я не до кінця розумів потрібність певних реплік. "Ось ваше мохіто", "як я можу допомогти громаді?" - знову ж таки, я не розумію чим ці репліки допомогли твору.
Тому можу порадити автору (чи авторці?) трішки обдуманіше прописувати деталі в творі. Цього не вистачає до тих образності та обізнаності, які у вас вже є.
0
Щиро дякую за розгорнутий відгук! Цілком маєте рацію, випишу собі для пропрацювання
0
І назва гарна, і сюжет, і написано нівроку. Імена теж гарні. Як розумію, мати привела дочку для ініціації на шабаш або інші таємні збори.
0
Дякую за добрі слова!
1
Прошу! Є оригінальність.
1
Яскраві образи, гарні описи. Дуже різкий перехід від того, що Мальва спілкується з "сектантами" до появи Ади. Вона втратила свідомість чи як? Взагалі дуже багато деталей, нових істот, які не розкриті. Це міг би бути цікавий початок більшої історії, але самостійно виглядає не дуже.
0
Дякую за детальний відгук! Так, мабуть, в більшому об'ємі цей твір розкрився би краще. Мальва на сходах раптово втрачає свідомість, це так.
0
Вау, мені шалено сподобався твір. Могла б - віддала б бали за нього. Майстерно написано. Страшно. У вас шикарно вийшло передати атмосферу!
1
Дякую за теплі слова, мені дуже приємно! :)
5
Мені здалось тут справа не у тому, що знаків не вистачило, а у тому, що деякі моменти, навпаки, можна скоротити. Дівчинка-медіум, наприклад, в загальну картину історії вписується з натяжкою і відразу спойлерить про чорні очі та відсутність очей. Що це дає розвитку історії? Так само як і початок з точки зору дівчинки, а потім переміщується на мати. Перехід між героями (як наприклад було у «Психо» Гічкока) логічно зумовлений і вражає глядача. Тут цієї необхідності я не бачу. Хоча сам прийом дуже сильний, не полишайте його у майбутньому.
Якщо залишити дівчинку медіумом, але показати все з точки зору матері, чи не буде це ефективніше? Дівчинка сидить і дивиться на пустий стілець, не може описати що там. Мати бурчить, щоб вона чемно поводилась. Читач бачить цю напругу, непідробний страх (без деталей, не знає про жінку без очей) і починає замислюватись «щось тут не чисто». Матері теж стає некомфортно. Вона може вдивлятися в інших людей і помічати якісь деталі (усі в окулярах, ніхто не торкається до їжі). І коли до неї підходить сусідка Ольга, вже відчутна тривога. А далі по вашому тексту.
І якщо ще протягом цього додати якісь натяки на культ десятиокого бога – буде взагалі бімба.
Це субʼєктивний погляд з боку, не претендую на істину в останній інстанції. Твір цілісний, майстерно написаний, у сюжеті хоча і вгадуються знайомі нотки, не виникає відчуття вторинності. Мені було цікаво спостерігати за героїнею)
0
Щиро дякую за детальний розбір! Візьму до уваги для майбутніх творів :)
1
Вражаюче, містично, жорстоко. Текст занурює в атмосферу невідворотності подій. Дуже сподобалось)
0
О, Ваш відгук мені лестить! Щиро дякую, дууже тішуся! :3
1
Дуже круто написано, схоже на короткометражки з антології «Шафка цікавинок Ґільєрмо дель Торо»)
тільки, як на мене, не вистачає якогось не-очевидного анонсу в початку, якоїсь "чехівської рушниці", щоб фіналу було з чого стріляти)
0
Дякую за відгук! Цікава ідея, мені подобається, спробую застосувати в майбутніх творах :)
1
Оповідання нагадало твори старої "американської готики" і "Дитину Розмарі". Дійсно, перший акт (дитина бачить духів) і другий (культисти використали дитину і мати в своїх чорних ритуалах) видались трохи роз'єднаними, бо нема опису того, як саме це сталось. Ну бо напевно рідко зустрінеш привидів у творах про сатаністів, і навпаки :)
Але мені сподобалось, з задоволенням почитав би ще.
1
Щиро дякую на доброму слові! Хто ж нас зупинить від поєднань :) аби тільки об'єми були відповідні! :D
2
Приємна мова написання: читати легко і загалом складається приємне враження. Описи, переживання написані добре, як на мій смак. Єдине, що, здається, не вистачило об'єму для цілісного сприйняття. Шкода, що ви подали лише один твір )
Дякую та бажаю натхнення!
1
Дякую дуже за теплі слова! Так, об'єму не вистачило катастрофічно, намагалася залишити мінімум інформації з максимумом деталей, але все одно не вклалася. Мені би ще буквально сотню слів, і було би чудово :)
Подала лише один твір, бо мала лише одну варту ідею, більше не народилося на цей раз, нажаль
1
Вітаю, авторко! Гарне нуарне оповідання, з естетикою напівмістичних, напівдемонічних збіговиськ типу Eyes wide shut. Трохи незрозумілим на перший погляд є переміщення фокусу "донька-мама-донька-мама", проте в коментарях ви вже відповіли про це. Та й назва ніби натякає, що ГГ має бути дитина, тому все оповідання очікував, що ж з нею буде. Загалом же, дуже файно. Успіхів вам!
0
Щиро дякую за відгук! Гарне зауваження стосовно назви, для мене це була радше іронія стосовно перевикористання цього вислову двічі в самому тексті, але Ви гарно підмітили, що воно натякає саме на дитину, це вже надто грубий тиск на читача виходить, на мою думку. Дякую за зауваження! Воно на користь :)
1
Привіт! Зазирнула сюди, бо побачила ваші коменти під іншими оповіданнями. Стиль класний, читалося легко. Погоджуся з Гнилою Гитаристкою стосовно поєднання. Розумію, що дівчинка, мабуть, потрібна була для нагнітання атмосфери і щоб показати "мать, тут щось не те,валимо звідси". Але трошки відволікло воно від основної теми у фіналі (а може то було так задумано, з ефектом несподіванки?)
0
Дякую за відгук! Рада, що привабила Вашу увагу! :) Власне, так, фіксація уваги читача перш за все на дитині - це була цілеспрямована дія. Рада, що в цілому це працює, і шкода, що не вистачило інформації для поєднання. У відповіді на коментар Гнилої Гітаристки я трохи прояснила це питання (якщо той мій коментар хоч щось прояснює))
1
Ага, прочитала. Тепер зрозуміло
1
Оповідання сподобалось. Мені теж здалось, що дві теми "дівчинка-привид" і "культ-народження бога" якось не до кінця поєднані, можливо просто не вистачило об'єму. Але атмосферно і добре написано, фінал чудовий. Успіхів!
1
Дякую! Тепер от думаю, що в тексті не вистачило маленького туманного натяку на те, що дитина - дуже сильний медіум, тому її так "поплавило" в кінці, і туди ж доєднується факт того, що вона бачить привидів. Дякую за детальний коментар, зможу допрацювати текст в майбутньому!
1
Так, тепер зрозуміло, дякую за пояснення!
0
Дякую за коментар!
1
Нічого не зрозуміло. Щось на кшталт лавкрафтіанських жахів. але монстр як на мене аж занадто несподіванно з'являється, нічого не передвіщало.
0
Мабуть, є трохи :) Полюбляю жахи, де людей затягує в неприємності там, де цього не очікують. Дякую за Ваш коментар!
1
Дуже красиво і атмосферно )
0
Дякую! Тішуся, що сподобалося :3
2
спочатку подумала, що їх зацікавила дівчинка, та вони націлились на матір, але чому? і чому тоді "обробили" дівчинку? і навіщо дівчинці талант бачити мерців?
останнє речення гарне)
0
Чудові питання, і я була би щаслива на них відповісти, але обмеження в 666 слів)) Тільки вчуся писати маленькі тексти, мої щирі вибачення :3
1
не вибачайтесь за свою творчість!
це означає, що у вас нема проблем з генерацією ідей, потрібно тільки обрати на чому сфокусуватись) удачі!
1
О Господи. Я аж здригнулася. Чудовий твір, якщо цей епітет можна сюди застосувати. Жахливо чудовий. Дійсно згідна із іншим коментатором, щодо схожості на чорно-білий фільм. Особливо стало огидно (хоча так і повинно бути), коли щось почало копати Мальву зсередини. Дійсно хороше, але жахливе явище. Автор - ви молодець!
0
Щиро дякую, неймовірно приємні слова! 🫣
1
Наче переглянула чорно-білий фільм.
0
Сподіваюся, той фільм був цікавий? Чи навпаки, Вам не вистачило фарб та вражень?
1
Не вмію писати зрозумілі коментарі 🙃 Якщо враження, що переглянула фільм то вже добре, чорно-білий пасує до атмосфери (лише мохіто кольоровим здалось). А так як я ще вам балів відсипала, то точно сподобалось ))
1
Йой, дякую дуже, шалено приємно! 🥰 Ваш коментар абсолютно чудовий, просто я завжди цікавлюся деталями :3