Кап-кап?

Було темно. Повний місяць за вікном освітлював усе довкола молочно-білим світлом. Ліжко репіло при кожному русі, але він все ж таки повернувся на другий бік, обличчям до стіни. Дивні квітчасті візерунки на шпалерах скоріше нагадували витагнуті морди регочучих звірів. Капала вода у крані на кухні.

Кап.

Він закрив очі і намагався згадати, як же все-таки так сталось.

Кап.

Була вечірка. Він випив трохи вина.

Кап.

Ні, він випив багато вина.

Кап.

Ні, це було не вино, це була водка.

Щось на кухні скрипнуло. З визгом хатормозила машина на вулиці. У сусідів зверху ніби куля по підлозі покотилась.

Кап.

Вона була білявкою, а може то була перука. Ні, він тягнув її за волосся і всі її білосніжні локони залишились при ній.

Кап.

Її сукня була занадто тісною для її пишних грудей. Коли вона танцювала, він боявся, що сукня ось-ось трісне по швах.

Кап.

Дуже голосно цокав годинник. Чи він завжди так цокав, чи може тільки цієї ночі?

Кап.

На її предпліччі був витатуйований череп. Вона вже знала, чим все це закінчиться?

Кап.

За вікном заверещав кіт. Чому він верещав, його давно не годували? Не гладили по шорстці, не чухали за вушком, не м’яли його пухнасті лапки?

Кап.

Котів не можна ображати, а от людей…

Кап.

На стелі виднілась огидна жовта пляма. Напевно, сусід знов його затопив.

Кап.

Чому не можна затопити сусіда зверху? Чому гравітація зажди грає по правилам?

Кап.

Від подушки смерділо запахом старіння і пилу. Скільки людей в неї плакало, скільки пускало слюну?

Кап.

Ковдра була важча за каміння. Чому всі ковдри немов зроблені з граніту? Це ж не мало ніякого сенсу.

Кап.

Це було несправедливо.

Кап.

Нечесно.

Кап.

Він стис зуби і кинув косий погляд на люстру у вітальні. Чому світло горіло? Воно ж мало бути вимкненим. Він сам витягнув шнур з розетки.

Кап.

Холодильник монотонно гудів. У сусідей зверху запрацювала пральна машина. Гілка дерева тихо стукала у вікно. На кухні щось зашеруділо. Ніби кіт пробіг. Але ж у нього ніколи не було кота?

Кап.

У вікно билась муха. Билась і билась, билась і билась. Цікаво, а чому вона так не боролась за життя? Чи боротьба за існування властива лише примітивним істотам?

Кап.

Морозиво, що стояла на прикроватному столику, давно розтаяло, і тепер більше нагадувало огидну жовту жижу, при одному погляді на яку він відчував нудоту.

Кап.

Її губи були пухкими. Занадто пухкими, щоб бути справжніми. Коли вона його поцілувала, він відчув лише відразу.

Кап.

За вхідними дверима хтось зашерудів ключами. Напевно, сусід. Дивно, що він повернувся так пізно. Блямс. Ключі впали на підлогу. Напевно, сусід випив.

Кап.

Несподівано гучно пиликнув смартфон. Не його смартфон.

Кап.

По підвіконню, голосно тупотя, пройшов якийсь птах. Голуб? Ні, не голуб, ворон.

Кап.

Вона засунула руку йому у кишеню. Навіщо вона це зробила? Він не любив, коли його торкались.

Кап.

Муха дзижчала, і дзижчала. Вона не хотіла скласти лапки і покінчити з усім цим. А він хотів?

Кап.

Постіль була мокрою. Він з огидою провів рукою по плечу и сжав пальці у кулак. В очах потемніло від злості. Ще й постільну білизну потім міняти.

Кап.

Хтось голосно чхнув прямо за дверима. Сусід все ще стояв там? Чому? Ключі ж більше не брязкали.

Кап.

Годинник став цокати ще частіше, чи це йому лише так здавалось?

Кап.

Ворон знов пройшовся по підвіконню туди-сюди. Його когтисті лапи голосно цокали по залізу.

Кап.

Не треба було посміхатись їй крізь зуби. Не треба було запрошувати до себе у квартиру. Не треба було взагалі на неї дивитись.

Кап.

Від морозива приторно-огидно тхнуло. Чи то не від нього?

Кап.

По вулиці проїхала машина, з якої долунала гучна музика. Птах шумно взлетів у небо.

Кап.

Чому вона одразу не зрозуміла, чим усе скінчиться? Інша зрозуміла б.

Він розвернувся до неї лицем. Вона все ще дивилась на нього своїми скляними очима і посміхалась. Не ротом. Її посмішка йшла червоною лінією уздовж горлянки.

На підлогу капала кров.

Кап?