Лист до бабусі

Вихователька у садочку казала, що коли пишеш лист, потрібно привітатися і поставити питання, яке мене турбує. Чи не бачила ти мою іграшкову мишку? Бо я не встигла її забрати. В той день були феєрверки. Я памʼятаю, що вона сохла на балконі. Мама вийшла туди та побачила феєрверки в небі. Так дивно було бачити їх вдень! Мама чомусь зовсім не зраділа. Взяла мене на ручки й побігла на вулицю. Один феєрверк чомусь потрапив у сусідній будинок. Було дуже гучно, і чесно кажучи я сильно злякалася. Мабуть, всіх дуже налякали феєрверки, бо ми дуже довго сиділи в якомусь темному місці. Там було сиро і холодно. Пахло мокрим псом і ще чимось дуже огидним. Мама забула свій рюкзак тому якась приємна тітка дала нам їжі та води. Ніхто крім мене, чомусь, не хотів більше дивитись на феєрверки, навіть інші діти, трохи старші за мене просто сиділи в кутках. Мабуть, вони теж злякалися того гучного звуку. Виявляється я хоробріша ніж всі вони, старші. Потім я заснула, але згодом прокинулась в мами на руках. Було темно, і я мало що бачила. Та я добре памʼятаю гучні звуки, як у фільмах про бандитів, що татко дивився вночі. Мені не можна було таке дивитись, та інколи, коли тато засинав я пробиралась до телевізора і зовсім трохи дивилася. Потім приходила мама, сварила тата і вони разом вкладали мене спати. Я люблю гуляти, але тоді довелося дуже довго йти. Мама інколи несла мене на руках, а інколи просила йти самій. Сказала важливо бути сильною дівчинкою. А я сильна дівчинка. Але трохи втомилася і хотіла їсти. Мама сказала що потрібно ще трохи погуляти, а вже на місці буде їжа. Через декілька годин я прокинулась від голосу мами. Вона сперечалася з якимось дядьком. У нього була військова форма, зовсім не така як у татка, і великий автомат. Я не дуже їх розуміла, бо вони говорили іншою мовою. Підійшов ще один дядько і вказав на стареньку бабусю поряд. Мама чомусь розплакалася і міцно обійняла мене. Я хотіла її заспокоїти, але в мене не вийшло. Вона сказала що мені потрібно піти з бабусею, а вона мусить допомогти дядям. Я не хотіла йти без неї та дуже сильно заплакала, та бабуся потягнула мене за собою. Ми знову йшли й вона питала мене всіляке, але я не хотіла їй відповідати, бо вона забрала мене від мами. Та пізніше я розповіла їй що дуже голодна, і вона віддала мені своє яблуко. Це було найсмачніше яблуко в моєму житті! Я сказала це бабусі, і вона розповіла мені, що це чарівне яблуко, а вона справжня чарівниця. Тоді я попросила її начарувати мені маму, але вона чомусь цього не зробила і дуже засмутилася. Ми дійшли ще трохи, коли стало дуже темно. Бабуся сказала що нам потрібно відпочити й сьогодні ми будемо спати тут. Вона вкрила мене своєю курткою, а сама лягла поряд. Я була дуже втомлена, і швидко заснула. Коли прокинулася було дуже холодно. Хотіла розбудити бабусю, та вона дуже міцно спала. Вночі вона попередила мене, інколи вона поринає у чарівний сон, і якщо таке трапиться, то йти без неї. Вона мусила відновити магію! Але буде наглядати за мною, прямо зі сну, уявляєш? Тому я пішла. Бабусина куртка хоч і пахла не дуже приємно, та була теплою та мʼякою. Я йшла і йшла, поки не побачила людей. У них була форма як у мого татка, тому я вирішила, що вони точно його знають. Вони дуже здивувалися мені, та коли я розповіла про татка одразу повірили! Один з дядьків був командиром, він сказав, що я буду їхати на вантажівці, уявляєш? Мені дуже сподобалось, машина була такою великою і туди поміщалося дуже багато солдатів. Ми приїхали до людей, які мене нагодували. Вони були дуже добрі, дали мені смачний суп і багато солодкого. Потім підійшов пан лікар, і попросив все розповісти. Я розповіла все що знала і він сказав що я дуже хоробра дівчинка. Бабусю, ти можеш мене забрати? Я сподіваюся той феєрверк не дуже тебе налякав, і ти приїдеш. І, будь ласка, привези мені мою іграшкову мишку. Вона напевне вже висохла в тебе на балконі.