Бабуся

Другий місяць літа виявився нестерпно спекотним. Двері у літню кухню були відчинені, легенький вітерець колихав синю москітну сітку коло якої спав трохи потерпілий в боях старий кіт Пушок. 

Микита сидів на лаві у затінку і читав “Пригоди Тома Соєра”, книга ця була йому страшенно нудна, хоч бабуня запевнила його, що ця книжка про хлопчика дуже схожого на нього, і йому має бути дуже цікаво. 

— Бабуню, я не хочу більше читати! Мені нудно, можна я піду до Артема грати в футбол?

— Тобі що було сказано? Дочитай до сімдесят другої сторінки і підеш. Така спека на дворі, нехай трохи задуха спаде, і вечері будете гратися у яркові. 

— Ну блін! Ну так не честно! Чого тоді мені не можна було поїхати з Захаром зранку до тітки Оксани? 

— Вчителька задала тобі прочитати твори на літо, ти ж розумний хлопчик, розумні хлопчики мають читати книжки щоб бути ще розумнішими. Наступного разу вже ти поїдеш до тітки Оксани. Вона за один раз не впорається з такими двома хуліганами як ви. 

Микита навіть не помітив як брат збирався зранку, навіть трохи здивувався не побачивши Захара коло себе у ліжку. Мабуть збирався настільки тихо й рано що навіть не збудив його. 

— Добре — роздратовано сказав Микита й грубо перегорнув сторінку так що вона надірвалася знизу. 

— Я тобі дам! Книжки він буде бібліотечні рвати. Не встанешь з місця поки не дочитаєш до кінця глави!

Ображний Микола насупився, й намагався зосередитися. Навколо нього літали кусючі мухи які сідали йому на ноги. 

Літні канікули придумали для того щоб відпочивати, а не читати старезні книжки. Нікого більш не змушують читати крім нього — думав Микита і так йому стало образливо що він ледь не почав рюмсати. 

У літній кухні бабуся продовжувала поратися у повній впевненості що онук виконує всі її настанови. Вона стояла біля плити та ретельно перемішувала вміст величезного чавунового казана. Вітер розносив кислуватий запах подвір’ям, він був ледь відчутним, але чим ближче ти підходив до дверей ти різкішим він ставав. 

Нарешті вона відключила вогонь та почала розливати вміст казана процюзуючи рідину через марлю. Коричнево- біла піна залишалася на поверхні, її бабуся збирала в окрему миску. Так потроху наповнилися десь три банки які вона залишила холонути на підлозі. Вона покликала кота який вже мріяв вкрасти свою частку й жбурнула йому декілька тоненьких шматків. Кіт схопив свой подарунок та почав їсти видаючи моторошні звуки голодного звіра, які такий кволий та старий кіт здавалося б видавати не вмів би.  

 А Микита тим часом наглядаючи за цим процесом просунувся на цілих чотири сторінки.

                                              ………….

Ввечері Микита прийшов додому весь вимащений у польовій пилюці. Як тільки зайшло сонце він помився у великій лохані за будинком, вода в якій нагрілася за день та була приємно теплою. 

Він обтерся зайшов у будинок, у головній спальні бабуся лежала у квітчастій нічній сорочці та дивилася телевізор.

— А коли приїде Захар? Він вже мав повернутися — казав Микита стоячи порозі кіинати.

— Заночує сьогодні в тітки. Завтра побачитесь, іди вже спати, і не забудь прочитати ще чотири сторінки.

……..

Микита довго не міг заснути, для нього було незвично спати одиному в кімнаті, він майже ніколи не ночував ніде без брата. Він довго перекидався з одного боку на інший, слухаючи як годинник на стіні рахує хвилину за хвилиною. Він помітив як на тоненькій павутині зі стелі опускався маленький павук. Він швидко перебирав лапками та завис прямо над ліжком. 

Микита зірвався з місця та побіг до бабусиної кімнати. 

— Бабусю у мене в над ліжком павук!- зашепотів Микита але завмер у коридорі побачивши що бабуся була не в ліжку а стояла на кухні розкладаючи пакети на столі. В неї в на плечі висів старий дріт від чайника. 

Бабуся помітила його, та запитала роздратовано:

— Чого не спиш?

— Не можу павук у моїй кімнаті- трохи не впевнено відповів Микита.

— Зараз одну хвилинку і розберемося. 

Вона почала одягати на руки брудні садові рукавиці, та вже сунулася у напрямку до Микити. Він обережно покрокував до кімнати, але сзаду вона схопила його плече. Микита різко смикнувся, й вирвався з її хватки. Хлопчик вибіг у вітальню; з вітальні на подвір’я. Босоніж вниз безлюдною дорогою він тікав, вона наздоганяла.