Ти прийнятий на роботу

Твоє старе життя закінчилось в одну мить. До сьогодні ти, скільки себе пам’ятав, працював на одному й тому самому місці. Хоч ти був вільний в можливості переміщення, бо після роботи міг поїхати в будь-яку частину міста, займатися будь-чим, але завжди відчував, що прикутий кайданами до свого робочого місця в офісі. Дім — офіс — бар. Eat, sleep, work, repeat!

Тепер ти звільнився. Уяви, ти вільний робити що захочеш. Хоч завтра полетиш на край світу, в далекі екзотичні країни. Тобі не треба вставати о шостій ранку, їхати заповненою маршруткою на роботу, читаючи Клайва Баркера російською.

Ти стоїш на порозі свого вже колишнього офісу, емоції переповнюють тебе, тисячі різних ідей літають в мозкові. Стільки вільного часу буде!

До тебе підходить чоловік, питає:

— Ви таксі замовляли?

Здивовано дивишся на нього, щось нерозбірливо бурмочиш, потім згадуєш:

— Так... я. Везіть мене як найдалі звідси. Більше ніколи не хочу бачити це огидне місце.

Ти сідаєш до машини, по дорозі розповідаєш таксисту про свої ідеї, про те, що будеш робити далі, про те, що сьогодні починаєш нове життя. І не помічаєш, як від купи емоцій тебе хилить в сон.

Тобі сниться птах, може то орел, який літає високо в горах. Він вільний. Він може полетіти куди завгодно, його ніхто не обмежує, він не скований кайданами. Але чому він не летить? Чому він падає? Високі гірські вершини зникають, розчиняються у повітрі. Земля швидко наближається, птах падає прямо на дорогу, якою їдуть мільйони сірих однакових машин, в одній із яких сидиш ти. З кожною секундою бачиш, що він все ближче і ближче до вас. Не він, а ти. Бо це ти падаєш прямо на дах свого таксі.

Удар. Прокидаєшся із криком, вкритий холодним липким потом. Чомусь ви зупинились, в салоні темно, а водій зник. Виходиш на вулицю. Де це ти? Чому навколо такий густий туман? Обриси якоїсь будівлі, верхні поверхи ховаються десь у тумані. Двері багатоповерхівки відчиняються і виходить твій таксист. Біжиш до нього.

— Куди це ви мене привезли? Де я?

Водій, який чомусь одягнений в діловий костюм, дивиться на тебе й посміхається:

— Ви там, де вам місце. Це ваш новий офіс і ви прийняті на роботу. Вітаємо!