Я — ти!

Текст видалено на прохання автора

Знаходиться в групах

Прийом оповідань: Допущені на конкурс
Перший етап: Мовчазний пагорб
Історія статусів

16/10/22 23:16: Прийнято на конкурс • Прийом оповідань
17/10/22 01:43: Грає в конкурсі • Перший етап
23/10/22 20:00: Вибув з конкурсу • Перший етап

Коментарі 20

1
Можливо потрібно, якусь додаткову номінацію чи додатковий конкурс біль країни чи жах війни чи щось в такому дусі. Дуже багато хороших оповідань...Щасти Вам!
1
Щодо різноманітних номінацій я з вами погоджуюся. Дякую, що віднесли його до когорти хороших. Бажаю і вам всіляких гараздів!
1
Непогано, але це скоріше не горор, а колективна історія, емоційна, і тут більше саме розповіді, аніж показу. Не страшно, а саме життєво.
1
Актуально, але для мене занадто пафосно вкінці, якраз зтими всіма "я". І не страшно. Може через те, що стиль написання скоріше розповідь, хоча й у формі такого собі потоку думок.
1
Не страшно — це правда, десь, мабуть, й пафосно. Дякую, що завітали
1
Це... було боляче. Насправді.
Дякую за емоції!

P.S.: цей сон обов'язково справдиться.
0
Не буду казати, що радий чи приємно, що викликав такі емоції, але я вдячний вам за ваш відгук!
1
Це зворушливо, бо йдеться про злободенне, а від того розтікаєшся палітрою (власних) емоцій.
Достатньо гарно, хоча й дечим хаотично, адже це потік того "я", що водночас "ти" й "ми"))
Це не зовсім горор, але прочитати було приємно. Особливо фінал)
Дяка!
0
Так, тут автор схопив не за той нерв, не за страхітливий. Намагався злякати тим, від чого вже не страшно, а ненависно. В принципі в тексті про це й написано. Дяка за гостини і кілька хороших слів!
1
Актуально зараз, на жаль. Перші два абзаци дуже сподобались, а далі трохи емоційний потік свідомості де про майдани та війну. Але читалось цікаво. Останні абзаци, я сподіваюся, здійсняться, і голова бункерного карлика буде висіти на колу.
1
Потужно, і, на жаль, актуально...
0
Спасибі, таки трохи наболіло
2
Ніщо так не лякає, як жахлива реальність. Оповідання класне, на часі, зворушливе й болюче, місцями огидне, сміливе й потужне, передостанній абзац кровожерливий. Я не знаю, чи бабаятам до вподоби, але мені - так!

І невеличка ложка дьогтю наостанок:
якщо підмет чи присудок виражені займенниками (у вас особовим), то тире не ставиться. Наприклад, я твій брат. До того ж, є займенник це. Трохи наплутали). Хоча автор, мабуть, має право на розстановку знаків, як сам хоче).
Щиро бажаю успіхів у конкурсі!)
1
О ні, як ви могли?! Вдарили по живому /-= по пунктуації) Вона таке враження тупо зі мною не бажає потоваришувати. Передам їй, що ви заходили та хотіли її бачити)
Тааа, я, як автор маю право на все, але обов'язки також потрібно виконувати.
Щиро вдячний і навзаєм бажаю вам правильних підметів та присудків!
1
Дяка) За розуміння)
2
Хм. Перший абзац дав надію, а далі виявилось, що це потік свідомості – сильний, емоційний, проте текст сируватий. Але це не повноцінне оповідання, як на мене.
1
О так, мені також часто перший абзац дає надію, а потім приходить якесь мале графоманське гівно і паплюжить весь мій текст) На повноцінне оповідання, відверто кажучи, я й не замахувався, тут без заперечень.
Дякую, що зайшли і фідбекнули